Прощення Веніяминові
1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: “Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!”
2 І посходився народ до Бет‑Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.
3 І сказали вони: “Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні бракувало з Ізраїля одне плем’я?”
4 І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.
5 І сказали Ізраїлеві сини: “Хто зо всіх Ізраїлевих племен не ввійшов до зборів до Господа?” Бо та присяга була велика на того, хто не прийшов до Господа, до Міцпи, говорячи: “Такий буде конче забитий”.
6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: “Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем’я!
7 Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок”.
8 І сказали вони: “Яке одне з Ізраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи?” Аж ось виявилось , що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.
9 І був переглянений народ, а оце — не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!
10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловік хоробрих людей, і наказали їм, говорячи: “Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, — і жінок і дітей.
11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям”.
12 І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села‑Ріммоні, та й кликнули їм: “Мир!”
14 І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.
15 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.
16 І сказали старші громади: “Що ми зробимо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина”.
17 І сказали вони: “Останки насліддя — для Веніямина, і не буде витерте плем’я з Ізраїля.
18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присягли, говорячи: “Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!”
19 І сказали вони: “Ось буває рік у рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет‑Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони”.
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: “Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.
21 І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їм, тому цього часу ви винні”.
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.
24 І порозходилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і пішли звідти кожен до спадку свого.
25 Того часу не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!
1 У Масифі кожен ізраїльський муж поклявся, кажучи: Жоден з нас не дасть Веніамінові свою дочку за жінку! 2 І прийшов увесь народ до Масифи і Ветиля, і перебували там аж до вечора перед Богом, вони підвищили свій голос, заплакали великим плачем 3 і сказали: Навіщо, Господи, Боже Ізраїля, сталося це сьогодні в Ізраїлі, коли ми недорахувалися одного племені в Ізраїлі? 4 І сталося на другий день, що піднявся народ, вони збудували там жертовника і принесли всепалення спасіння. 5 І сказали ізраїльські сини: Хто той, котрий з-поміж усіх ізраїльських племен не прийшов на збір до Господа? Бо велика клятва була на тому, хто не приходив до Господа до Масифи, заклинаючи: Такий неодмінно помре ! 6 І потішили себе ізраїльські сини за Веніаміном, своїм братом, і говорили: Сьогодні втрачено одне плем’я з Ізраїля. 7 Що вчинимо тим, які залишилися, стосовно жінок? Ми ж поклялися Господу, не давати їм з наших дочок за жінок!
8 І сказали: Яке одне з ізраїльських племен, що не прийшло до Господа, до Масифи? І ось в табір на збір не прийшов муж з Явіса ґалаадського. 9 Порахували народ, і ось там немає мужа з тих, які жили в Явісі ґалаадському. 10 І послала туди громада дванадцять тисяч мужів з боєздатних синів, і дали їм вказівку, вимагаючи: Підіть і повбивайте всіх, хто живе в Явісі ґалаадському вістрям меча — жінок і народ! 11 Ось ця вимога, яку ви виконаєте: Кожного із чоловічої статі й кожну жінку, яка пізнала чоловіка в постелі, вигубите! 12 І знайшли з тих, які жили в Явісі ґалаадському, чотириста дівчат — дівиць, які не пізнали чоловіка в постелі, і привели їх у табір до Силома, що є в Ханаанській землі.
13 І вся громада послала до нащадків Веніаміна, які на скелі Реммона, і переговорили з ними , і закликали їх до миру. 14 І в той час Веніамін повернувся до ізраїльських синів, і їм дали жінок, які були з жінок Явіса ґалаадського. І таким чином вгодили їм.
15 І народ потішився Веніаміном, бо Господь зробив розрив між ізраїльськими племенами. 16 І старійшини громади сказали: Що зробимо для тих, хто залишився, стосовно жінок? Адже з племені Веніаміна вигубили кожну жінку. 17 Нехай буде збережений спадок Веніамінові, — сказали вони, — і хай не загине ціле плем’я Ізраїля! 18 Та ми не зможемо дати їм жінок з наших дочок, бо ми, ізраїльські сини, поклялися, кажучи: Проклятий, хто дасть жінку Веніамінові! 19 Та в Силомі, — сказали вони, — щороку відбувається свято для Господа, яке є на півночі Ветиля, на сході сонця по дорозі, що йде з Ветиля до Сікімів і з півдня левонського Лівану. 20 Тож вони дали вказівку синам Веніаміна, кажучи: Підіть і засядьте у виноградниках, 21 і будете спостерігати. Як тільки побачите, що дочки тих, хто живе в Силомі, вийдуть танцювати в Силомі в хороводах, то вийдете з виноградників, і кожен захопить собі жінку з дочок Силома, і повернетеся в землю Веніаміна. 22 І коли буде, що прийдуть їхні батьки чи їхні брати судитися з вами, то ми скажемо їм: Змилосердьтеся над ними, адже не кожний одержав собі жінку у війні, бо ви не дали їм, в часі провинилися ви! 23 І сини Веніаміна вчинили так, і взяли жінок відповідно до їхньої кількості з танцюристок, яких захопили, відійшли і повернулися до свого спадку, збудували собі міста і поселилися в них. 24 І пішли звідти ізраїльські сини в той час, кожний до свого племені й до свого роду, і пішли туди, кожний до свого спадку.
25 У ті дні не було царя в Ізраїлі, кожний муж чинив те, що здавалося правильним в його очах.