Тріюмфальна пісня Девори
1 І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи:
2 “Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, — поблагословіте ви Господа!
3 Почуйте, царі, уші наставте, князі: я — Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля!
4 Господи, — як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою.
5 Перед Господнім лицем розпливалися гори, — цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля.
6 За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами.
7 Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі.
8 Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась . Поправді кажу вам , — небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля!
9 Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, — поблагословіте ви Господа!
10 Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, — оповідайте!
11 Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, — там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді‑то зійшов був до брам Господній народ.
12 Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, — і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів!
13 Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов.
14 Від Єфрема прийшли були ті , що в Амалику їх корінь; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря.
15 І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах!
16 Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах!
17 Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан — чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває.
18 Завулон — це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим — на польових висотах.
19 Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли.
20 Із неба войовано, — зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою.
21 Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя!
22 Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів!
23 “Прокляніте Мероза”, каже Ангол Господній, “проклясти — прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими!”
24 Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, — нехай буде благословенна вона між жінками в наметі.
25 Води він просив — подала молока, у царській чаші принесла п’янке молоко.
26 Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою — до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому.
27 Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, — де схиливсь, там забитий упав.
28 Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: “Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його?”
29 Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі:
30 “Ось здобич знаходять та ділять вони, — бранка, дві бранки на кожного мужа! А здобич із шат кольорових — Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, — жінці на шию”.
31 Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй!” І Край мав мир сорок літ.
1 І Девора та Варак, син Авінеема, заспівали в той день, і вона виголосила: 2 Коли постали вожді в Ізраїлі, — у виборі народу благословіть Господа! 3 Послухайте, царі, послухайте, сильні сатрапи! Я співатиму Господу, заспіваю Богові Ізраїля. 4 Господи, при Твоєму виході із Сиїра, коли підводився Ти з поля Едома, земля затремтіла, небо засмутилося, і хмари крапали водою. 5 Гори порушилися в присутності Господа, — цей Синай в присутності Господа, Бога Ізраїля. 6 У дні Самеґара, сина Аната, у дні Яіли забракло царів і пішли протоптаними стежками, пішли покрученими шляхами. 7 Не стало порадника в Ізраїлі, не стало, аж доки не постала Девора, бо постала матір в Ізраїлі! 8 Забажали нових богів, як хліб ячмінний, чи побачу захист від списів у сорока тисячах. 9 Серце моє — в заповіданому Ізраїлеві. Сильні народу, благословіть Господа!
10 Ви, які сидите на ослах, які сидите на колісницях, 11 проголошуйте голосом тих, хто повертається, між тими, які веселяться! Там віддадуть справедливість Господу. Праведні отримали міць в Ізраїлі. Тоді Господній народ спустився до своїх міст. 12 Підіймись, підіймись, Деворо! Збуди десятки тисяч в народі! Підіймись, підіймись, говори в пісні! Устань, зміцнюючись, Вараче, — зміцни, Деворо, Варака! Захопи в полон твоїх бранців, сину Авінеема! 13 Коли зміцніла його сила? Господи, приборкай мені сильніших за мене. 14 Народ Єфрема нехай помститься їм у долині свого брата Веніаміна серед Твоїх народів. З мене, Махіра, вийшли допитливі, а із Завулона Господь воює за мене між сильними, які звідти, спроможного вести скіпетром. 15 В Іссахарі з Деворою послав своїх піших у долину. Навіщо ти живеш посеред губ? Простягнув ноги свої? У поділах Рувима — великі пошуки серця. 16 Навіщо мені сидіти між масфатемцями, щоб вислуховувати свистіння тих, які встають? Щоб перейти до того, що Рувима, великі пошуки серця. 17 Ґалаад отаборився на другому боці Йордану, і навіщо Дан живе в кораблях? Асир поселився біля берега морів і отаборився на його берегах. 18 Завулон — народ, який зганьбив свою душу до смерті, та Нефталим на висоті поля. 19 Прийшли царі й стали до бою, тоді воювали царі Ханаана в Тенаху біля води Маґедда, багато срібла вони не взяли. 20 З неба воювали зорі, зі свого чину воювали із Сісарою. 21 Потік Кісон викинув їх, потік кадимімський, потік Кісон. Потопче їх моя сильна душа. 22 Тоді відрубали копита коневі, тупотіння його сильних. 23 Прокляніть Марозу, — сказав Господній ангел, — прокляттям прокляніть тих, хто живе в ній, бо не пішли на допомогу Господу! Наш помічник — Господь — у сильних бійцях.
24 Нехай благословенна буде з жінок Яіла, дружина Хавера, кінейця, з-поміж жінок у наметах нехай буде благословенна. 25 Води він попросив у неї, і дала йому молока, у посудині сильних піднесла масло. 26 Свою ліву руку простягнула до кілка, праву свою — до робочої киянки, і вбитий був Сісара! Вона зранила його голову, розбила і пробила його скроню. 27 Між її стопами, схилившись, він упав, — заснув поміж її ніг. Де прихилив свою голову , там нещасний і поліг.
28 Через вікно гляділа матір Сісари, через решітку вдивляючись за тими, які були із Сісарою. Чому забарилася прибути його колісниця? Чому затрималися стопи його колісниць? 29 Мудрі її провідні жінки відповідали їй, і вона давала відповідь собі словами: 30 Хіба ж не знайдуть його, як він ділить здобич? Як приємне чинить приятелям — на голову сильного; здобич кольорова Сісарі, — розфарбована різнокольорова здобич, різнобарвно розфарбована здобич довкола його шиї… 31 Так, Господи, хай загинуть усі Твої вороги, а ті, хто Його любить, будуть наче схід сонця в його силах.
І земля мала спокій сорок років.