1 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о царю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та народ твій, що входите в брами оці.
3 Так говорить Господь: Чиніть правосуддя та правду, і рятуйте грабованого від руки гнобителя, чужинця ж, сироту та вдову не гнобіть, не грабуйте, і крови невинної не проливайте на місці цьому!
4 Бо коли оце слово насправді ви виконаєте, то ходитимуть брамами дому оцього царі, що будуть сидіти на троні Давида, що їздити будуть колесницями й кіньми, він і раб його та народ його.
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів, то клянуся Собою — говорить Господь: руїною станеться дім цей!
6 Бо так промовляє Господь про дім царя Юди: Ти для Мене Ґілеад, щит Ливану, та поправді кажу Я , — тебе оберну на пустиню, на міста незаселені!
7 І приготую на тебе отих, що руйнують людину та зброю її, і вони твої кедри добірні зітнуть і їх повкидають в огонь!
8 І люди численні ходитимуть містом оцим і будуть казати один до одного: Защо Господь зробив так цьому місту великому?
9 І відкажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога Свого, і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не плачте за вмерлим, і не жалкуйте за ним, — але плакати — плачте за тим, хто відходить в полон , бо вже не повернеться, і не побачить землі, де він народився…
11 Бо так промовляє Господь до Шаллума, сина Йосіїного, царя Юдиного, що царював замість Йосії, свого батька, що вийшов із місця цього: Він сюди вже не вернеться!
12 Бо помре він у місці, куди його полонили, Краю ж цього не побачить уже…
13 Горе тому, хто несправедливістю дім свій будує, а верхні кімнати — безправ’ям, хто каже своєму ближньому працювати даремно, і платні його йому не дає,
14 що говорить: “Збудую собі дім великий, і верхні кімнати широкі!” І вікна собі повирубує, й криє кедриною, і малює червоною фарбою.
15 Чи ти зацарюєш тому, що в кедрах ти мешкаєш? Чи ж твій батько не їв та не пив? І коли правосуддя та правду чинив він, тоді було добре йому, —
16 він розсуджував справу нужденного й бідного, й тоді добре було! Чи не це — Мене знати? говорить Господь.
17 Хіба твої очі та серце твоє не обернені тільки на користь свою, та щоб проливати кров невинну, і щоб гніт та насилля чинити?..
18 Тому так промовляє Господь про Єгоякима, Йосіїного сина, царя Юдиного: Не будуть за ним голосити: “О мій брате!” й “О сестро!” Не будуть за ним голосити: “О пане” й “О величносте його!”
19 Поховають його, немов того осла, волочачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму…
20 Зійди на Ливан та й кричи, і в Башані свій голос подай, і кричи з Аваріму, бо понищені всі твої друзі…
21 Говорив Я тобі в час гаразду твого, але ти казала: “Не слухатиму!” Це дорога твоя від юнацтва твого, бо не слухалась ти Мого голосу…
22 Усіх твоїх пастирів буря розкидає, а коханці твої підуть до полону, — справді, тоді посоромлена та побентежена будеш за все своє зло!..
23 О ти, що сидиш на Ливані, що кублишся в кедрах, — як ти будеш стогнати, як болі й дрижання на тебе спадуть, мов на ту породіллю!
24 Як живий Я, — говорить Господь, — коли б був Конія , син Єгоякимів, цар Юдин, печаткою‑перснем на правій руці Моїй, — справді Я й звідти тебе зірву!
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі, і в руку тих, що боїшся ти їх, і в руку Навуходоносора, царя вавилонського, і в руку халдеїв…
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе, до іншого краю, де ви не зродились, — і там — ви повмираєте!
27 А до Краю, куди вони прагнуть душею своєю вернутись, — туди не повернуться!
28 Чи муж цей, Конія, — це глиняний посуд, погорджений та розпорошений? Хіба він посудина та непотрібна? Чом відкинені він та насіння його, та й закинені в землю, якої не знають?
29 О Краю, мій Краю, о Краю, — послухай Господнього слова:
30 Так говорить Господь: Запишіть людину оцю самітною, мужем, якому не буде щаститись у днях його, бо нікому з насіння його не пощаститься сидіти на троні Давидовім та панувати ще в Юді!
1 Так говорить Господь: Іди і спустися до дому царя Юди, і скажеш там це слово. 2 Ти скажеш: Послухай Господнє слово, царю Юди, що сидиш на престолі Давида, ти, твій дім, твій народ і ті, що входять цими брамами! 3 Так говорить Господь: Робіть суд і праведність, і вирвіть пограбованого з руки того, що йому чинить зло, і не гнітіть чужинця, сироту та вдову, і не будьте безбожні, і не проливайте невинну кров на цьому місці. 4 Тому що, якщо ви справді виконаєте це слово, то входитимуть через брами цього дому царі, які сидять на престолі Давида, і які сидять на колісницях і конях, — вони, їхні раби та їхній народ. 5 Якщо ж не виконаєте цих слів, Я Собою поклявся, — говорить Господь, — що цей дім буде на спустошення. 6 Бо так говорить Господь проти дому царя Юди: Ти для Мене — Ґалаад, початок Лівану. Я тебе зроблю пусткою, незаселеними містами. 7 І наведу на тебе винищувачів, мужа і його сокиру, і вирубають твої вибрані кедри, і кинуть у вогонь.
8 І народи перейдуть через це місто, і кожний скаже до свого ближнього: Чому Господь так учинив із цим великим містом? 9 І відкажуть: Тому що залишили завіт свого Господа Бога і поклонялися чужим богам, і їм служили. 10 Не оплакуйте померлого і не голосіть над ним. Радше оплакуйте того, хто вийшов, бо більше не повернеться і не побачить землю своєї батьківщини.
11 Тому що так говорить Господь проти Селлима, сина Йосії, що царює замість Йосії, свого батька, який вийшов із цього місця: Він більше сюди не повернеться, 12 але в місці, куди Я його переселив, там помре і цю землю більше не побачить. 13 Він, що будує свій дім не з праведністю і свої горішні покої не із судом, даром використовує свого ближнього і не віддасть йому винагороди. 14 Ти збудував собі гарний дім, верхні покої просторі, розділені вікнами, оббиті кедром і помальовані на червоно. 15 Чи ти царюватимеш, бо ти розсердився через Ахаза, твого батька? Не їстимуть і не питимуть! Краще булоб , щоб ти чинив суд і справедливість.
16 Не пізнали вони, не звершували суд пригнобленому, ані суд бідному. Хіба це не є так , тому що ти Мене не знаєш? — говорить Господь. 17 Ось твої очі не є звернені до добра , ані твоє серце, але до твоєї зажерливості й до невинної крові, щоб її пролити, і до неправедності, і до вбивства, щоб його чинити? 18 Через це так говорить Господь проти Йоакима, сина Йосії, царя Юди: Горе на цього мужа! Його не оплакуватимуть: О, брате! І не голоситимуть над ним: Горе, пане! 19 Похороном осла він буде похований, як витягнуть, буде покинутий по тому боці брами Єрусалима.
20 Піднімися до Лівану і закричи, і до Васану видай свій голос, і закричи на другий бік моря, бо розбиті всі твої коханці. 21 Я заговорив до тебе у твоєму переступі, а ти сказав: Не Послухаю. Це твоя дорога з твоєї молодості, ти не послухав Мого голосу. 22 Вітер пасе всіх твоїх пастухів, і твої коханці підуть у полон. Бо тоді ти застидаєшся і засоромишся всіх тих, що тебе люблять. 23 Ти, що живеш на Лівані, що загніздився в кедрах, застогнеш, коли на тебе прийдуть великі болі — як тієї, що народжує. 24 Живу Я, — говорить Господь, — якщо, будучи, буде Єхонія, син Йоакима, царя Юди, печаттю на Моїй правій руці, Я звідти тебе вирву 25 і видам тебе в руки тих, що шукають твою душу, що ти боїшся їхнього обличчя, — у руки халдеїв. 26 І вижену тебе і твою матір, що тебе породила, у землю, де ти там не народився, і там помрете. 27 А вони не повернуться в землю, яку вони бажають своїми душами. 28 Єхонія став без пошани, як посуд, якого не потрібно, він викинений і вигнаний у землю, якої не знає. 29 Земле, земле! Послухай Господнє слово: 30 Впиши цього чоловіка, як вигнану людину, бо з його насіння не виросте той, хто сидить на престолі Давида, який ще є володарем в Юди!