Проповідь Єремії на подвір’ї храму
1 На початку царювання Єгоякима, сина Йосіїного, царя Юдиного, було оце слово від Господа, кажучи:
2 “Так говорить Господь: Стань на подвір’ї Господнього дому, і будеш говорити всім Юдиним містам, що приходять на поклін до Господнього дому, усі ті слова, що Я наказав був тобі, щоб до них говорити, — не вбав ані слова.
3 Може, почують вони, і вернуться кожен зі своєї злої дороги, і Я пожалую щодо зла, яке думаю вчинити їм через злі їхні вчинки!
4 І скажеш до них: Так говорить Господь: Якщо ви не будете прислухуватися до Мене, щоб ходити за Законом Моїм, якого Я дав вам,
5 щоб прислухуватися до слів Моїх рабів пророків, яких Я посилаю до вас рано та пізно, та не слухали ви,
6 то вчиню з оцим домом, як з Шіло, а місто це дам на прокляття для всіх народів землі”…
7 І чули священики, і пророки, і ввесь народ Єремію, що говорив ці слова в Господньому домі.
Єремію схопили, щоб убити
8 І сталося, як Єремія закінчив говорити все, що наказав був Господь сказати до всього народу, то схопили його священики, і пророки, і ввесь народ, говорячи: “Ти конче помреш!
9 Нащо пророкував ти Господнім Ім’ям, кажучи: Як Шіло, буде дім цей, а місто це буде зруйноване, так що не буде в ньому мешканця?” І зібрався ввесь народ проти Єремії в Господньому домі.
10 І почули ці слова Юдині князі, і відійшли з царського дому до дому Господнього, і сіли при вході до нової Господньої брами.
11 І сказали священики та пророки до князів та до всього народу, говорячи: “Присуд смерти цьому чоловікові, бо він пророкував проти цього міста, як ви чули своїми вухами!”
12 І сказав Єремія до всіх князів і до всього народу, говорячи: “Господь послав мене пророкувати проти цього дому, і проти цього міста всі ті слова, що ви чули.
13 А тепер поліпшіть ваші дороги та ваші чини, і слухайтеся голосу Господа, вашого Бога, то пожалує Господь щодо зла, яке говорив був на вас.
14 А я — ось я в вашій руці: робіть мені як добре, і як правдиве в ваших очах!
15 Тільки справді пізнаєте ви, якщо ви вб’єте мене, що ви невинну кров спровадите на себе й на це місто та на мешканців його, бо Господь справді послав мене до вас говорити в ваші вуха всі ці слова”.
16 І сказали князі та ввесь народ до священиків та до пророків: “Цей чоловік не підлягає присуду смерти, бо він говорив до нас Ім’ям Господа, нашого Бога!”
17 І встали люди зі старших Краю, і сказали до всього збору народу, говорячи:
18 “Міхей з Мораші пророкував за днів Єзекії, царя Юдиного, і сказав до всього юдейського народу, говорячи: Так говорить Господь Саваот: Сіон, як те поле, заораний буде, а Єрусалим за румовища стане, а гора цього храму — підгірками лісу…
19 Чи справді забив його Єзекія, цар Юдин, та ввесь Юда? Чи ж він не побоявся Господа, і не злагодив Господнього лиця? І Господь пожалував щодо того зла, яке говорив був на них. А ми вчинимо таке велике зло на свої душі?
Смерть пророка Урійї
20 І також пророкував був Господнім Ім’ям один чоловік, Урійя, син Шемаї, з Кір’ят‑Єаріму, і пророкував проти цього міста та проти цього Краю всі ті слова, як Єремія.
21 І почув був слова його цар Єгояким, і всі лицарі його та всі князі; і шукав цар способу забити його. І почув це Урійя, і злякався, й утік, і прийшов до Єгипту.
22 І послав цар Єгояким людей до Єгипту, — Елнатана, Ахборового сина, і людей з ним до Єгипту.
23 І вони вивели Урійю з Єгипту, і привели його до царя Єгоякима, а той ударив його мечем, а трупа його кинув до гробів простих людей”…
24 Але рука Ахикама, Шаханового сина, була з Єремією, щоб не дати його в руку народу забити його.
2 Єгиптові проти сили фараона Нехао, царя Єгипту, який був біля ріки Євфрат в Хархамісі, якого побив Навуходоносор, цар Вавилону, у четвертому році Йоакима, царя Юди. 3 Візьміть зброю і щити, і вступайте в бій! 4 Засідлайте коней, сядьте, вершники, і станьте у ваших шоломах! Поставте списи й одягніть ваші панцирі! 5 Як то, що вони бояться і відходять назад? Тому що їхні сильні побиті. Втечею втекли і не повернулися, оточені звідусіль, — говорить Господь.
6 Хай не втікає швидкий, і хай сильний не рятується. На півночі біля Євфрату вони ослабли, упали. 7 Хто цей, що підійде, як ріка, і пошле воду хвилями, як ріки? 8 Вода Єгипту підніметься, як ріка, і він сказав: Піду і покрию землю, і знищу тих, що на ній живуть. 9 Сядьте на коней, приготуйте колісниці! Вийдіть, бійці-ефіопці та лівійці, озброєні щитами! І людійці, візьміть, натягніть лук. 10 І той день для нашого Господа Бога — день помсти, щоб помститися своїм ворогам, і Господній меч пожере, і він насититься, і оп’яніє від їхньої крові, бо жертва Господеві від північної землі біля ріки Євфрат. 11 Піди, Ґалааде, і візьми мазь для дівиці, дочки Єгипту. Надаремно помножив ти свої ліки, тобі немає користі. 12 Народи почули твій голос, і земля наповнилася твоїм криком, бо боєць ослаб проти бійця, разом обидва впали.
13 Те, що Господь сказав рукою Єремії, щоби цар Вавилону пішов побити єгипетську землю. 14 Сповістіть у Маґдолоні й сповістіть у Мемфісі, скажіть: Встань і приготуйся, бо меч пожер твої дерева! 15 Чому втік Апіс? Твоє вибране теля не залишилося, бо Господь його ослабив. 16 І твоя сила-силенна послабла і впала, і кожний говорив своєму ближньому: Встаньмо і повернімося до нашого народу, до нашої батьківщини, від лиця грецького меча! 17 Назвіть ім’я фараона Нехао, царя Єгипту: Саон-Есві-Емоед . 18 Живу Я, — говорить Господь Бог, — бо прийде так, як Ітавурій в горах і як Кармил у морі. 19 Зроби собі посуд відселення, ти, що живеш, дочко Єгипту, бо Мемфіс буде на знищення і буде спалений, щоб не було в ньому жителів.
20 Єгипет — прикрашене теля, на нього прийшло знищення з півночі. 21 І його найманці в ньому, як годовані телята, тому-то й вони відвернулися і одностайно втекли, не встояли, бо на них прийшов день знищення і час їхньої помсти. 22 Голос, наче в змії, що сичить, бо підуть по піску. Прийдуть проти нього із сокирами, як ті, що рубають дерева. 23 Вирубають його ліс, — говорить Господь, — бо не опишеться їх число , бо він буде численніший за сарану, і їм немає числа. 24 Засоромилася дочка Єгипту, вона видана в руки народу з півночі. 25 Ось Я помщуся Амонові, його синові, на фараоні й на тих, що на нього надіються.
27 Ти ж не бійся, Мій рабе Якове, і не лякайся, Ізраїлю, тому що ось Я спасаю тебе здалека і твоє насіння із землі їхнього полону! І повернеться Яків, і буде в спокої, і спатиме, і не буде того, хто йому спричиняє клопіт. 28 Не бійся, Мій рабе Якове, — говорить Господь, — бо Я з тобою. Адже зроблю завершення в кожному народі, до яких Я тебе туди вигнав, тобі ж не дам пропасти. І напоумлю тебе на суд, і безкарним тебе таки не залишу .