Пророцтво про визволення Ізраїля та Юди
1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 “Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, кажучи: Напиши собі всі ті слова, що тобі говорив Я, до книги.
3 Бо приходять ось дні, — говорить Господь, — і Я верну народ Мій Ізраїлів та Юдин, — каже Господь, — і верну їх до Краю, що їхнім батькам Я був дав, і вони посядуть його.
4 А оце ті слова, що Господь говорив про Ізраїля й Юду:
5 Бо так промовляє Господь: Почули ми голос страху, переляку, й немає спокою…
6 Запитайте й побачте, чи родить мужчина? Чому ж це Я бачу, що в кожного мужа он руки його — на стегнах його, немов у породіллі, і всяке обличчя поблідло?
7 Ой горе, бо це день великий, — немає такого, як він! А це час недолі для Якова, та з нього він буде врятований!
8 І буде в той день, — говорить Господь Саваот, — поламаю ярмо Я із шиї твоєї, а пута твої розірву, — і не будуть чужі поневолювати більше його!
9 І будуть служити вони тільки Господеві, Богові своєму, і цареві своєму Давидові, якого поставлю Я їм.
10 А ти не лякайся, рабе Мій Якове, — каже Господь, — і не страшися, Ізраїлю, бо Я ось врятую тебе із далекого краю, і нащадків твоїх — з краю їхнього полону! І вернеться Яків, і буде спокійний, і буде безпечний, і не буде того, хто б його настрашив,
11 бо Я із тобою, — говорить Господь, — щоб спасати тебе! Бо зроблю Я кінець всім народам, між якими тебе розпорошив, та з тобою кінця не зроблю, і тебе покараю за правом, бо не полишу тебе непокараним!
12 Бо так промовляє Господь: Невилічальна пораза твоя, рана твоя невигойна!
13 Немає того, хто б справу твою розсудив для твоєї болячки, нема в тебе ліків таких , щоб над раною м’ясо зросло!
14 Забули про тебе всі друзі твої, до тебе вони не звертаються, — бо ворожим ударом Я вразив тебе, жорстокою карою за численні провини твої, за те , що зміцніли гріхи твої…
15 Чого ти кричиш про поразу свою, про свій біль невигойний? За численні твої беззаконства, за те , що зміцніли гріхи твої, Я зробив тобі це…
16 Тому всі, що тебе поїдають, поїджені будуть, а всі вороги твої — всі вони підуть в полон, і стануть здобиччю ті, хто тебе обдирає, а всіх, хто грабує тебе, на грабунок віддам!
17 Бо вирощу шкурку на рані тобі, і з пораз тебе вилікую, — говорить Господь, — бо “відкинута” звано тебе, ти, Сіонська дочка , “якої ніхто не шукає”.
18 Так говорить Господь: Ось Я поверну з полону шатра Яковові, і змилуюся над місцями його пробування, — і на пагірку своїм побудується місто, а палац осядеться на відповідному місці своїм.
19 І вийде подяка із них та голос радіючих, і Я їх помножу, — і не буде їх мало, і прославлю Я їх — і не будуть принижені!
20 І сини його стануть, як перше, а збір його буде міцний перед лицем Моїм, і Я покараю всіх тих, хто його переслідує!
І постане Потужний Володар
21 І буде із нього Потужний його, і постане Володар його з‑поміж нього, і Я наближу Його, — й Він підійде до Мене! Бо хто є такий, що наразить життя своє на небезпеку, щоб до Мене наблизитись? каже Господь.
22 І станете ви народом Мені, а Я буду вам Богом!
23 Ось буря Господня, лютість виходить, а вихор крутливий на голову безбожних упаде.
24 Не спиниться полум’я гніву Господнього, поки Свого не зробить, і поки не виконає замірів серця Свого, — ви наприкінці днів зрозумієте це !
1 (8) До Ідумеї так говорить Господь: Немає більше мудрості в Темані, пропала рада в мудрих, відійшла їхня мудрість, 2 (9) обманене їхнє обличчя. Копайте глибше для помешкання, ви, що живете в Дедані, бо тяжке він зробив. Я навів на нього в час, в який Я його відвідав. 3 (10) Бо прийшли збирачі винограду, які не залишать тобі останку. Як злодії вночі, вони накладуть свою руку. 4 (11) Адже Я скинув Ісава, відкрив їхнє скрите, не можуть сховатися. Загинули під рукою свого брата і свого сусіда, і не буде, 5 (12) щоб залишався твій сирота, щоби жив, і вдови на Мене поклали надію. 6 (13) Бо так говорить Господь: Для яких не було закону пити чашу, вони випили. І ти таки не залишишся безкарним . 7 (14) Адже Я поклявся Собою, — говорить Господь, — бо непрохідною, зневаженою і проклятою землею будеш посеред нього, і всі її міста будуть пусті навіки.
8 (15) Я почув чутку від Господа, і послав послів до народів: Зберіться і станьте проти неї, підніміться на війну. 9 (16) Малим поставив Я тебе в народах, зненавидженим у людях. 10 (17) Твоя забава тебе наздогнала, розгнузданість твого серця розбила щілини каміння, захопила силу високого пагорба. Хоча він підняв своє гніздо вгору, як орел, та звідти тебе Я скину. 11 (18) І Ідумея буде непрохідною, кожний, хто нею проходить засичить. 12 (19) Так як знищено Содом, Гоморру та її околиці, — сказав Господь Вседержитель, — там людина не осяде, і там не оселиться людський син. 13 (20) Ось він вийде, як лев з-посеред Йордану на місце Етана, бо швидко помщуся їм за неї. І над нею наставите молодь. Бо хто такий, як Я? І хто Мені протистоятиме? І хто цей пастир, який стане перед Моїм обличчям?
14 (21) Через це послухайте Господню пораду, яку Він дав проти Ідумеї, і Його задум, який Він замислив проти тих, що живуть у Темані: Хіба не зметені будуть найменші з овець, хіба не стане в неї непрохідним їхнє поселення. 15 (22) Адже земля налякалася від звуку їхнього падіння, і вони зачули крик у морі Суф. 16 (23) Ось погляне, як лев, і простягне крила над його твердинями. І в той день серце сильних Ідумеї буде, як серце жінки, що терпить болі народження.
49
(30)
17 Синам Аммона. Так сказав Господь: Хіба немає синів в Ізраїлі, чи немає в них спадкоємця? Чому Мелхол захопив Ґалаад, і їхній народ поселився в їхніх містах? 18 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і в Равваті дам почути воєнний заколот, і стануть непрохідною землею та на знищення, і його жертовники будуть спалені вогнем, й Ізраїль візьме свою владу. 19 Закричи, Есевоне, бо знищено Ґай. Закричіть, дочки Раввата, підв’яжіться мішковиною і плачте, бо Мелхол піде у відселення — його священики і його володарі разом. 20 Чому радієш рівнинами, нещасна дочко, що надієшся на свої скарби, чому говориш: Хто на мене найде? 21 Ось Я несу на тебе страх з усієї твоєї околиці, — сказав Господь, — і розсієтеся кожний перед своїм обличчям, і не буде того, хто збирає.
49
(30)
23 (6) Кидарові, цариці двору, яку побив Навуходоносор, цар Вавилону. Так сказав Господь: Устаньте і підіть на Кидар, і наповніть синів Кедему страхом. 24 (7) Їхні шатра і їхні вівці будуть забрані, їхній одяг і весь їхній посуд та їхніх ослів собі заберуть. І накличте на них знищення довкола. 25 (8) Швидко втікайте, викопайте копанки на помешкання, ви, що сидите у дворі, бо проти вас зробив цар Вавилону раду і замислив проти вас задум. 26 (9) Устань і піди проти народу, що безпечно сидить у спокої, в яких немає дверей, ані замків, ані засувів, самі мешкають. 27 (10) І їхні верблюди будуть на пограбування, і безліч їхньої худоби — на знищення. І розвію їх усяким духом, обстриженими перед їхнім обличчям, з усякого іншого їхнього боку викличу їхню втечу, — сказав Господь. 28 (11) І двір буде на поселення горобців і непрохідним навіки, там людина не поселиться, і там не замешкає син, що народиться.
49
(30)
29 (12) Для Дамаску. Застидався Імат і Арфад, бо почули погану чутку. Жахнулися, розлютилися, не можуть спочити. 30 (13) Став слабким Дамаск, повернувся до втечі, його охопило тремтіння. 31 (14) Як він не залишив хвалене місто, оселю, яку Я полюбив? 32 (15) Через це впаде молодь на твоїх рівнинах, і всі твої військові мужі впадуть, — говорить Господь. 33 (16) І запалю вогонь у мурі Дамаску, і він пожере дороги сина Адера.