Ізраїль і Юда будуть спасені
1 Того часу, — говорить Господь, — для всіх родів Ізраїля стану Я Богом, вони ж Мені стануть народом!
2 Так говорить Господь: Знайшов милість в пустині народ, від меча врятований, Ізраїль іде на свій спочин.
3 Здалека Господь з’явився мені та й промовив : Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!
4 Ще буду тебе будувати — й збудована будеш, о діво Ізраїлева! Ти знов приоздобишся в бубни свої, та й підеш у танок тих, хто бавиться,
5 на горах самарійських ще будеш садити виноградники, виноградарі будуть садити й споживати законно собі!
6 Настане‑бо день, коли кликати буде сторожа на Єфремових горах: Уставайте , та підемо ми на Сіон, до Господа, нашого Бога!
7 Бо так промовляє Господь: Співайте для Якова з радістю, та головою народів утішайтесь! Розголосіть, вихваляйте й скажіть: Спаси, Господи, народ Свій, останок Ізраїлів!
8 Ось Я їх приведу із північного краю, і зберу їх із кінців землі, з ними разом сліпий та кульгавий, важка й породілля, сюди повертаються збори великі!
9 Вони прийдуть з плачем, та Я їх попроваджу в утіхах. Я їх до потоків води попроваджу прямою дорогою, — не спіткнуться на ній, бо Ізраїлеві Я став Отцем, а Єфрем, — перворідний він Мій!
10 Народи, послухайте слова Господнього, і далеко звістіть аж на островах та скажіть: Хто розсіяв Ізраїля, Той позбирає його, і стерегтиме його, як пастир отару свою!
11 Бо Господь викупив Якова, і визволив його від руки сильнішого від нього.
12 І вони поприходять, і будуть співати на вершині Сіону, і до добра до Господнього будуть горнутись, — до збіжжя, і до виноградного соку, і до оливи, і до молодої дрібної худоби та до товару великого! І стане душа їхня, немов той напоєний сад, і не відчують уже більше стомлення!
13 Тоді дівчина тішитись буде в танку, і разом юнацтво та старші, — бо Я оберну їхню жалобу на радість, і Я їх потішу, і їх звеселю в їхнім смутку!
14 І душу священиків ситістю Я напою, а народ Мій добром Моїм буде насичений, каже Господь!
15 Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, — бо нема їх…
16 Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, — говорить Господь, — і вони вернуться з краю ворожого!
17 І для твого майбутнього є сподівання, — говорить Господь, — і до границь твоїх вернуться діти твої !
18 Добре Я чую Єфрема, як він головою похитує, плачучи : “Покарав Ти мене — і покараний я, мов теля те ненавчене! Наверни Ти мене — і вернуся, бо Ти — Господь Бог мій!
19 Бо як я навернувся, то каявся, коли ж я пізнав, то вдарив по стегнах своїх … Засоромився я та збентежений був, бо я ганьбу ношу молодощів своїх”.
20 Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя ? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам’ятаю! Тому‑то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним, говорить Господь!
21 Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни своє серце на биту дорогу, якою ти йшла, — і вернися, о діво Ізраїлева, вернися до цих своїх міст!
22 Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна? Господь‑бо новину створив на землі: жінка спасатиме мужа!
23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Оце слово прокажуть іще в краї Юдиному й по містах його, коли Я верну їх: Хай Господь благословить тебе, оселе ти правди, о горо свята!
24 І осядуть на ній Юда та міста його разом усі, селяни та ті, хто ходить з отарою.
25 Бо напоюю Я душу змучену, і кожну душу скорботну насичую.
26 На це я збудився й побачив, — і був мені сон мій приємний.
27 Ось дні настають, — говорить Господь, — і засію Ізраїлів дім та дім Юдин насінням людини й насінням скотини.
28 І буде, як Я пильнував був над ними, щоб їх виривати та бурити, і щоб руйнувати, і губити, і чинити лихе, так Я попильную над ними, щоб їх будувати й садити, говорить Господь!
29 Тими днями не скажуть уже: “Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах!”
30 бо кожен за власну провину помре, і кожній людині, що їсть недоспіле, оскома впаде їй на зуби!
Настане Новий Заповіт
31 Ось дні наступають, — говорить Господь, — і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.
32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, — каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
34 І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: “Пізнайте Господа!” Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, — каже Господь, — бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!
35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушує море — й шумлять його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!
36 Як відійдуть устави ці з‑перед обличчя Мого, — говорить Господь, — то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні.
37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі незміриме і не будуть досліджені долі основи землі, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!
38 Ось дні настають , — говорить Господь, — і збудується місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.
39 І піде мірничий шнурок той ще далі , прямо аж до Ґареву, й обернеться він до Ґої.
40 І долина вся трупів та попелу, і всі поля аж до долини Кедрону, аж до рогу Кінської брами на схід, — усе це буде святість для Господа, — не знищиться та не зруйнується ввіки вона!”
1 Для Моава. Так сказав Господь: Горе на Навама, бо він загинув. Захоплено Каріятем, засоромлений Амасаґав і Атат. 2 Немає вже зцілення Моавові, в Есевоні задумано зло проти нього. Ми його вирубали з-посеред народів, і, гинучи, загине, — за тобою піде меч. 3 Бо голос тих, що закричали з Оронема, згуба і велике побиття. 4 Розбитий Моав, сповістіть в Зоґорі. 5 Бо Алаот наповнено плачем, він піде, плачучи, дорогою Оронема, ви почули плач побиття. 6 Втікайте і рятуйте ваші душі, і будете, як дикий осел у пустелі. 7 Тому що ти поклав надію на твої оборони, ти будеш захоплений. І Хамос піде в переселення, його священики і його володарі разом. 8 І прийде знищення на всяке місто, воно не врятується, і двір буде знищений, і рівнина буде знищена, як і сказав Господь.
9 Дайте знаки Моавові, бо буде торкнутий дотиком, і всі його міста стануть непрохідними. Звідки в ньому мешканець? 10 Проклятий той, хто недбайливо чинить Господні діла, що витягає свій меч від крові. 11 Спинився Моав від дитинства і поклав надію на свою славу, не наливав з посуду до посуду і у відселення не пішов. Через це залишився в ньому його смак, і його запах не пропав. 12 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю Йому тих, що нахиляють, і нагнуть його, роздроблять його посуд і виллють його напій.
13 І Моав застидається Хамоса, як і дім Ізраїля засоромився Ветиля, — вони, які надіялися на них. 14 Як скажете: Ми сильні й людина сильна до воєнних діл? 15 Знищений Моав, його місто, і його вибрана молодь пішла на заріз. 16 Близько день Моава, щоб прийти, і його зло дуже швидке. 17 Кивайте йому, усі, що довкола нього, усі, що бачите його ім’я. Скажіть: Як зламано славну палицю, палицю величності! 18 Зійди від слави і сядь у мокроті, сидячи, побивайся, бо знищено Моав, прийшов на тебе той, хто розбиває твої твердині. 19 Стій на дорозі та гляди, ти, що сидиш в Ароирі, і запитай того, хто втікає і спасається, і скажи: Що трапилося?
20 Засоромлений Моав, бо розбитий. Закричи і заголоси, сповісти в Арноні, що Моав загинув. 21 І суд приходить на землю Місора на Хелона, на Рефаса і на Мофаата, 22 на Девона, на Навава, на дім Девлатема, 23 на Каріятем, на дім Ґамола, на дім Маона, 24 на Каріот, на Восора і на всі далекі та близькі міста Моава. 25 Розбитий ріг Моава, і його рука зламана. 26 Напоїть його, бо він звеличився проти Господа. І Моав заплеще своїми руками, і на сміх буде і він. 27 Хіба ж не на посміховисько тобі був Ізраїль? Чи був знайдений між твоїми крадежами, що ти воював проти нього? 28 Ті, що живуть в Моаві, залишили міста і поселилися в скелях, стали, наче голубки, що гніздяться на скелях при устях печери.
29 Я почув гордість Моава, він дуже згордів своєю гордістю і своєю зарозумілістю, і його серце піднялося. 30 Я ж пізнав його діла. Чи йому не досить, чи не так учинив. 31 Через це закричіть на Моава звідусіль, закричіть на виснажених мужів Кір-Адаса. 32 За плачем Язера за тобою заплачу, винограднику Севима! Твої галузки перейшли море, торкнулися міст Язера. На твій плід, на твій збір упало знищення. 33 Усунено веселість і радість з Моавійської землі, і вино було у твоїх чавилах. Вранці не топтали, ані ввечері, не зробили ввечері. 34 Від крику Есевона аж до Елеала їхні міста видали свій голос, від Зоґора аж до Оронема і Аґела Салісія, бо й вода Невріма буде висушена. 35 І знищу Моав, — говорить Господь, — що йде до жертовника і приносить ладан своїм богам. 36 Через це Моє серце Моавом заграє наче сопілкою, Моє серце проти людей Кір-Адаса заграє, наче сопілкою. Через те, що він зберіг, воно загинуло [від людини]. 37 Усяку голову в кожному місці оголять, і всякі пагони будуть оголені, і всі руки битимуть себе в груди , і на всякому стегні буде мішковина. 38 І на всіх дахах Моава та на його вулицях буде плач , бо Я розбив, — говорить Господь, — як глиняний посуд, який є непотребом. 39 Як він змінився! Як Моав повернув спину! Моав засоромився і став посміховищем, і на гнів усім довкола нього.
40 Бо так сказав Господь: 41 Забрано Аккаріот, і твердині забрані. 42 І Моав гине від натовпу, бо звеличився проти Господа. 43 Пастка, страх і яма на тебе, що сидиш у Моаві. 44 Хто втікає від обличчя страху, упаде в яму, і хто виходить з ями, буде схоплений пасткою, бо Я це наведу на Моава в рік їхніх відвідин.