Я — Пастир Добрий
1 Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, — той злодій і розбійник.
2 А хто входить дверима, — той вівцям пастух.
3 Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.
4 А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.
5 За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу”.
6 Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.
7 І знову промовив Ісус: “Поправді, поправді кажу вам, що Я — двері вівцям.
8 Усі, скільки їх перше Мене приходило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.
10 Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
11 Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.
13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.
14 Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, — Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, — і буде отара одна й Один Пастир!
17 Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
18 Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця”.
19 З за цих слів між юдеями знову незгода знялася.
20 І багато хто з них говорили: “Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?”
21 Інші казали: “Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?”…
Юдеї хочуть укаменувати Ісуса
22 Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.
23 А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.
24 Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: “Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, — то відкрито скажи нам!”
25 Відповів їм Ісус: “Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, — вони свідчать про Мене.
26 Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.
27 Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.
28 І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.
29 Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.
30 Я й Отець — Ми одне!”
31 Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.
32 Відповів їм Ісус: “Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?”
33 Юдеї Йому відказали: “Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш”…
34 Відповів їм Ісус: “Хіба не написано у вашім Законі: “Я сказав: ви боги”?
35 Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, — а Писання не може порушене бути,
36 то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: “Зневажаєш Ти Бога”, через те, що сказав Я: “Я — Син Божий”?
37 Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.
38 А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!”
39 Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.
Ісус за Йорданом
40 І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.
41 І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.
42 І багато хто ввірували в Нього там.
Притча про пастиря овець
1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,
2 а хто входить дверима, той пастир овець.
3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.
4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;
5 за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!
6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
Я — Пастир добрий
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.
8 Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.
9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.
10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.
11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.
12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];
13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.
14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;
15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.
16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.
17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.
18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.
19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.
20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його?
21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?
Я і Отець — Ми одне
22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима.
23 Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона.
24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос , скажи нам відкрито!
25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене.
26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець,
27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця.
30 Я і Отець — Ми одне!
31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати.
32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати?
33 Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!
34 Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги?
35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, —
36 то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син?
37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені;
38 якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці.
39 І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.
Намагання схопити Ісуса. Ісус іде за Йордан
40 Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там.
41 І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.
42 І багато хто там повірив у Нього.