Марія Магдалина, Петро й Іван біля гробу Ісусового
1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: “Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!”
3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.
4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.
5 І, нахилившися, бачить — лежить плащаниця… Але він не ввійшов.
6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,
7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці…
8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, — і ввірував.
9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.
10 І учні вернулися знову до себе.
Ісус являється Марії Магдалині
11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.
12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, — один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло…
13 І говорять до неї вони: “Чого плачеш ти, жінко?” Та відказує їм: “Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали”…
14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус…
15 Промовляє до неї Ісус: “Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?” Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: “Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, — і Його я візьму!”
16 Ісус мовить до неї: “Маріє!” А вона обернулася та по єврейському каже Йому: “Раббуні!” цебто: “Учителю мій !”
17 Говорить до неї Ісус: “Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!”
18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав…
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж дня — дня першого в тижні, — коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, — бо боялись юдеїв, — з’явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: “Мир вам!”
20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
21 Тоді знову сказав їм Ісус: “Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!”
22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: “Прийміть Духа Святого!
23 Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, — то затримаються!”
Ісус з’являється Своїм учням удруге в присутності Хоми
24 А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.
25 Інші ж учні сказали йому: “Ми бачили Господа!”… А він відказав їм: “Коли на руках Його знака відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, — не ввірую!”
26 За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: “Мир вам!”
27 Потім каже Хомі: “Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!”
28 А Хома відповів і сказав Йому: “Господь мій і Бог мій!”
29 Промовляє до нього Ісус: “Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!”
Перша Іванова післямова
30 Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.
31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!
Воскреслий Ісус з’являється Марії Магдалині
1 Першого ж дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений.
2 Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!
3 Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці.
4 Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці.
5 Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов.
6 Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно
7 та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці.
8 Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, — і побачив, і повірив.
9 Оскільки вони ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих.
10 Отже, учні повернулися знову до себе.
11 А Марія стояла надворі біля гробниці й плакала. Плачучи, нахилилася до гробниці
12 й побачила двох ангелів, які сиділи в білому: один у головах, а один у ногах, де лежало тіло Ісуса.
13 Вони сказали їй: Жінко, чому ти плачеш? Відповідає їм: Тому що взяли мого Господа і не знаю, де поклали Його!
14 Сказавши це, вона обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, та не впізнала, що то Ісус.
15 Каже їй Ісус: Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: Пане, якщо Ти Його взяв, то скажи мені, де Ти Його поклав; я заберу Його!
16 Каже їй Ісус: Маріє! Обернувшись, вона каже Йому єврейською мовою: Раввуні! — тобто: Учителю!
17 Каже їй Ісус: Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до [Мого] Отця. Іди до Моїх братів і скажи їм, що Я іду до Мого Отця і вашого Отця, до Мого Бога і вашого Бога!
18 Приходить Марія Магдалина і звіщає учням, що бачила Господа і що Він сказав їй це.
Ісус з’являється Своїм учням
19 Того ж першого дня тижня, пізньої пори, коли двері, де зібралися [Його] учні, були замкнені зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм: Мир вам!
20 Промовивши це, показав їм руки та бік. Побачивши Господа, учні зраділи.
21 Тоді Ісус знову сказав їм: Мир вам! Як послав Мене Отець, — і Я посилаю вас!
22 Промовивши це, Він дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа!
23 Кому простите гріхи, — будуть прощені їм; кому затримаєте, — будуть затримані.
24 Хома, один із дванадцятьох, званий Близнюком, не був з ними, коли прийшов Ісус.
25 Тож інші учні розповідали йому: Ми бачили Господа! Та він сказав їм: Поки не побачу на Його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця в рани від цвяхів, не вкладу своєї руки в Його бік, — не повірю!
26 Через вісім днів знову були всередині будинку Його учні, і Хома з ними. Прийшов Ісус крізь замкнені двері та став посередині й сказав: Мир вам!
27 Потім каже Хомі: Поклади сюди свій палець, поглянь на Мої руки, простягни свою руку і доторкнися до Мого боку, — і не будь невіруючий, але віруючий!
28 У відповідь Хома сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29 Каже йому Ісус: Тому що ти побачив Мене, ти повірив? Блаженні ті, які не бачили, а повірили!
Мета написання цієї книги
30 Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі.
31 А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я.