Ісус прощає грішниці
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранком прийшов знов у храм, — і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: “Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу…
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?”
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем…
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: “Хто з вас без гріха, — нехай перший на неї той каменем кине!”…
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі…
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині…
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: “Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?”
11 А вона відказала: “Ніхто, Господи”… І сказав їй Ісус: “Не засуджую і Я тебе. Іди собі , але більш не гріши!”
Ісус — Світло для світу
12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: “Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя”.
13 Фарисеї ж Йому відказали: “Ти Сам свідчиш про Себе, — тим свідоцтво Твоє неправдиве”.
14 Відповів і сказав їм Ісус: “Хоч і свідчу про Себе Я Сам, — та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
15 Ви за тілом судите, — Я не суджу нікого.
16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене”.
19 І сказали до Нього вони: “Де Отець Твій?” Ісус відповів: “Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б”.
20 Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його…
Ісус вияснює фарисеям, що Він — Предвічний Син Божий
21 І сказав Він їм знову: “Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете”…
22 А юдеї казали: “Чи не вб’є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?”
23 І сказав Він до них: “Ви — від долу, Я — звисока , і ви зі світу цього, Я не з цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах”.
25 А вони запитали Його: “Хто Ти такий?” І Ісус відказав їм: “Той , Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув”.
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Тож Ісус їм сказав: “Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.
29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби”.
30 Коли Він говорив це, то багато хто в Нього увірували.
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: “Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
32 і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!”
33 Вони відказали Йому: “Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: “Ви станете вільні?”
34 Відповів їм Ісус: “Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
36 Коли Син, отже, зробить вас вільними, то, справді, ви будете вільні.
Ви не Авраамові діти
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого”.
39 Сказали вони Йому у відповідь: “Наш отець — Авраам”. Відказав їм Ісус: “Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
Ваш батько — диявол
41 Ви робите діла батька свого”. Вони ж відказали Йому: “Не родилися ми від перелюбу, — одного ми маєм Отця — то Бога”.
42 А Ісус їм сказав: “Якби Бог був Отець ваш, — ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, — не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
44 Ваш батько — диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зі свого, — бо він неправдомовець і батько неправді.
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
Ви не від Бога
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога”.
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: “Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?”
49 Ісус відповів: “Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
50 Не шукаю ж Я власної слави, — є Такий, Хто шукає та судить.
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!”
Я знаю Його
52 І сказали до Нього юдеї: “Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?”
54 Ісус відповів: “Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, — буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, — і слово Його зберігаю.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, — і він бачив, і тішився”.
57 А юдеї ж до Нього сказали: “Ти й п’ятдесяти років не маєш іще, — і Авраама Ти бачив?”
58 Ісус їм відказав: “Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, — Я є”.
59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.
Ісус прощає жінці-перелюбниці
1 Ісус пішов на Оливну гору. 2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.
3 А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,
4 кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.
5 У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?
6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].
7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!
8 І знову, схилившись, писав по землі.
9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.
10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?
11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.
Ісус — Світло для світу
12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.
13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.
14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.
16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.
17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.
18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!
19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.
20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.
Ісус робить те, що до вподоби Отцю
21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!
22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?
23 А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.
25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.
26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.
27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.
29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!
30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.
Істина вільними вас зробить
31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями
32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!
33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?
34 Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.
35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.
36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.
37 Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.
38 Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.
Діти Авраама і діти диявола
39 У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;
40 нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.
41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!
42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.
43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.
44 Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди .
45 А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені.
46 Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!
48 Відповідаючи на це , юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?
49 Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.
50 Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.
Хто береже Моє слово, не побачить смерті повік
51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!
Ісус знає Отця і зберігає Його слово
52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.
53 Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?
54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог;
55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.
Христос був до Авраама
56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!
57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?
58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є!
59 Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].