Розпач Йова
1 Життя моє стало бридке для моєї душі… Нехай нарікання своє я на себе пущу, нехай говорю я в гіркоті своєї душі!
2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене , що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш?
4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само , як бачить людина людину?
5 Хіба Твої дні — як дні людські, чи літа Твої — як дні мужа,
6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,
7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?
8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся — і губиш мене…
9 Пам’ятай, що, мов глину, мене обробив Ти, — і в порох мене обертаєш.
10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на сир?
11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 А оце заховав Ти у серці Своєму, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 якщо я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш…
15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти свою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!..
16 А коли піднесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною поводишся:
17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Свій на мене, військо за військом на мене Ти шлеш …
18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, — і жоднісіньке око мене не побачило б,
19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу…
20 Отож, дні мої нечисленні, — перестань же, й від мене вступись, і нехай не турбуюся я бодай трохи,
21 поки я не піду — й не вернуся! — до краю темноти та смертної тіні,
22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю , в якому порядків нема, і де світло, як темрява…”
1 Знеможений моєю душею, стогнучи, випущу на Нього мої слова. Викажу, охоплений, гіркоту моєї душі 2 і скажу Господу: Не вчи мене безбожно чинити! І чому Ти мені так присудив? 3 Хіба добре Тобі, якщо безбожно чинитиму, адже Ти відкинув діла моїх рук, а раду безбожних Ти прийняв? 4 Невже Ти бачиш, як бачить смертний, хіба Ти бачиш, як бачить людина? 5 Чи Твоє життя є людським, чи Твої роки людські? 6 Адже Ти відшукав моє беззаконня і вистежив мої гріхи. 7 Бо Ти знаєш, що я не чинив безбожно. Але хто є той, який спасає з Твоїх рук? 8 Твої руки зліпили мене і створили мене, після цього, змінивши, Ти мене уразив. 9 Згадай, що Ти мене утворив з глини, і знову повертаєш мене в землю. 10 Хіба не як молоко Ти мене видоїв, витиснув мене, подібно до сиру? 11 Шкірою і тілом Ти мене одягнув, кістьми і сухожиллями Ти мене зшив. 12 Життя і милосердя Ти мені дав, а Твій нагляд оберіг мій дух. 13 Маючи це в собі, знаю, що все можеш, ніщо для Тебе не є непосильним. 14 Адже коли грішу, Ти наді мною сторожиш, і безвинним від беззаконня Ти мене не зробив. 15 Бо якщо буду безбожний, горе мені! Якщо ж буду праведний, не можу піднятися, бо я є повний безчестя. 16 Адже на мене полюють, наче на лева, щоб убити. І знову, повернувшись, Ти страшно нищиш мене, 17 обновляючи проти мене моє випробування, — гнів великий Ти виказав мені та навів на мене випробування. 18 Тож навіщо Ти мене вивів з лона матері , і я не помер, і мене око не побачило б , 19 і став би я, наче той, якого не існувало? Тож чому з лона я не був покладений у могилу? 20 Хіба не коротким є час мого життя? Дозволь мені трохи спочити, 21 поки я піду, звідки не повернуся, у землю темряви і мороку, 22 в землю вічної темряви, де немає світла, і де не побачити життя смертної людини.