Глибокий розпач: де надія моя?
1 Мій дух заламавсь, мої дні погасають, — зостались мені самі гроби!..
2 Дійсно, насмішки зо мною, й моє око в розгірченні їхнім ночує…
3 Поклади, дай заставу за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб’є по руках?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце, — тому не звеличуєш їх.
5 Він призначує ближніх на поділ, а очі синів його темніють,
6 Він поставив мене за прислів’я в народів, і став я таким, на якого плюють…
7 З безталання потемніло око моє, а всі члени мої — як та тінь…
8 Праведники остовпіють на це, і невинний встає на безбожного.
9 І праведний буде держатись дороги своєї, а хто чисторукий — побільшиться в силі.
10 Але всі ви повернетеся, — і приходьте, та я не знаходжу між вами розумного…
11 Мої дні проминули, порвалися думи мої, мого серця маєток, —
12 вони мені ніч обертають на день, наближують світло при темряві!
13 Якщо сподіваюсь, то тільки шеолу, як дому свого, в темноті постелю своє ложе…
14 До гробу я кличу: “О батьку ти мій!” До черви: “Моя мамо та сестро моя!”…
15 Де ж тоді та надія моя? А надія моя, — хто побачить її?
16 До шеолових засувів зійде вона, коли зійдемо разом до пороху…”
1 Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую. 2 Благаю, втомившись, і що я вчинив? 3 А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою. 4 Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш. 5 Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах. 6 Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них. 7 Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене. 8 Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного. 9 Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками. 10 Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди. 11 Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися. 12 Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви. 13 Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль. 14 Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою! 15 Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? 16 Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?