Відповідь Йова: Забули про мене знайомі мої!
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Аж доки смутити ви будете душу мою, та душити словами мене?
3 Десять раз це мене ви соромите, гнобити мене не стидаєтесь!..
4 Якщо справді зблудив я, то мій гріх при мені позостане .
5 Чи ви величаєтесь справді над мною, і виказуєте мою ганьбу на мене?
6 Знайте тоді, що Бог скривдив мене, і тенета Свої розточив надо мною!
7 Ось “ґвалт!” я кричу, та не відповідає ніхто, голошу, — та немає суду!..
8 Він дорогу мою оточив — і я не перейду, Він поклав на стежки мої темряву!
9 Він стягнув з мене славу мою і вінця зняв мені з голови!
10 Звідусіль Він ламає мене, — і я йду, надію мою, як те дерево, вивернув Він…
11 І на мене Свій гнів запалив, і зарахував Він мене до Своїх ворогів:
12 полки Його разом приходять, і торують на мене дорогу свою, і таборують навколо намету мого…
13 Віддалив Він від мене братів моїх, а знайомі мої почужіли для мене,
14 мої ближні відстали, і забули про мене знайомі мої…
15 Мешканці дому мого, і служниці мої за чужого вважають мене, — чужаком я став в їхніх очах…
16 Я кличу свого раба — і він відповіді не дає, хоч своїми устами благаю його…
17 Мій дух став бридкий для моєї дружини, а мій запах — синам моєї утроби…
18 Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузують із мене…
19 Мої всі повірники бридяться мною, а кого я кохав — обернулись на мене…
20 До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя…
21 Змилуйтеся надо мною, о , змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкнулась мене!..
22 Чого ви мене переслідуєте, немов Бог, і не насичуєтесь моїм тілом?
23 О, коли б записати слова мої, о, коли б були в книжці вони позазначувані,
24 коли б рильцем залізним та оливом в скелі навіки вони були витесані!
25 Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху
26 цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу,
27 сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі… Тануть нирки мої в моїм нутрі!..
28 Коли скажете ви: “Нащо будемо гнати його, коли корінь справи знаходиться в ньому!”
29 то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!”…
1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Доки завдаватимете болю моїй душі й нищитимете мене словами? 3 Знайте тільки, що Господь мене таким зробив. Ви говорите проти мене, не соромлячись мене, налягаєте на мене. 4 Так, я насправді заблукав, у мені ж перебуває омана — 4a говорити слово, яке не належиться, а мої слова є оманливі та не на часі. 5 Ой, ви, які наді мною величаєтеся, нападаєте на мене з докором. 6 Отже, знайте, що Господь є Тим, Хто непокоїть, Він підняв проти мене Свої укріплення. 7 Ось я сміюся з пониження, та не говоритиму. Закричу я, і ніде не знайду суду. 8 Я обгороджений довкола і не вийду, на моє обличчя Він поклав темряву. 9 Він же з мене стягнув славу, забрав вінець з моєї голови. 10 Він обдер мене довкруги, і я відходжу. Він, наче дерево, зрубав мою надію. 11 Страшно зі мною вчинив у гніві, сприйняв мене, наче ворога. 12 Разом прийшли на мене Його напасники, на моїх дорогах оточили мене ті, які засілися. 13 Від мене ж відступили мої брати, чужих пізнавали краще, аніж мене. А мої друзі стали немилосердними. 14 Мої близькі мене не прийняли, і ті, хто знає моє ім’я, забули про мене. 15 Сусіди дому та мої служниці, — я був для них чужинцем. 16 Я покликав мого слугу, а він не послухав, — уста ж мої благали. 17 І я просив мою дружину, я ж ніжно прикликав синів моїх наложниць. 18 Вони ж мене відкинули навіки. Коли я встаю, вони говорять проти мене. 19 Відчувають огиду до мене ті, хто мене бачить. А ті, кого я полюбив, повстали проти мене. 20 У моїй шкірі зігнило моє тіло, мої ж кості в зубах тримаються. 21 Змилосердьтеся наді мною, змилосердьтеся наді мною, о друзі! Бо Господня рука — це та, що доторкнулася до мене. 22 Чому ж ви мене переслідуєте, як і Господь, і не насичуєтеся моїм тілом? 23 Бо хто дасть записати мої слова, покласти їх у книзі навіки, — 24 залізним і свинцевим писальцем, чи викарбувати на каменях? 25 Адже я знаю, що вічним є Той, Хто бажає мене визволити на землі, 26 підняти мою шкіру, щоб це терпіти. Бо це сталося мені від Господа, 27 чого я в собі свідомий, що моє око побачило, а не хто інший. Усе мені сповнилося в лоні. 28 Якщо ж і скажете: Що скажемо перед ним? І в ньому знайдемо корінь справи. 29 Остерігайтеся ж і ви від обману. Бо гнів надходить на беззаконних, і тоді пізнають, де їхня сутність.