Відповідь Йова: Людині не бачити Бога
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Моя мова й сьогодні гірка, — тяжче страждання моє за стогнання мої…
3 О, якби‑то я знав, де Його я знайду, то прийшов би до місця Його пробування!
4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами, —
5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.
6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, — тільки б увагу звернув Він на мене!
7 Справедливий судився б там з Ним, я ж назавжди б звільнивсь від свого Судді.
8 Та піду я на схід — і немає Його, а на захід удамся — Його не побачу,
9 на півночі шукаю Його — й не вхоплю, збочу на південь — і не добачаю…
10 А Він знає дорогу, яка при мені, — хай би випробував Він мене, — мов те золото, вийду!
11 Трималась нога моя коло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.
12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.
13 Але Він при одному, — й хто заверне Його? Як чого зажадає душа Його, — те Він учинить:
14 бо Він виконає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!
15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю — й жахаюсь Його…
16 А Бог пом’якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,
17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!
1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Так, я знаю, що недосяжним є моє звинувачення, і Його рука тяжкою стала на моєму стогнанні. 3 Тож хто взнає, що я знайду Його і прийду до кінця справи ? 4 Скажу свій суд, а мої уста наповню обвинуваченням. 5 Якби я знав слова, які Він мені скаже, коли б я збагнув, що Він мені сповістить! 6 Навіть якщо з великою силою прийде на мене, то й тоді з погрозами не нападе на мене. 7 Адже в Нього правда і звинувачення, нехай же доведе мій суд до кінця! 8 Бо піду до попереднього, і мене більше немає. Але про те, що в кінці, що знаю? 9 Як зліва Він щось зробить, і не взнаю. Обійме правицею, і не побачу. 10 Адже Він вже знає мою дорогу, Він же мене випробував, наче золото. 11 Тож я піду у Його заповідях, бо я зберіг Його дороги, і не зверну. 12 І не переступлю Його заповідей, і в моєму нутрі я заховав Його слова. 13 Якщо ж і Він так судив, то хто чинитиме опір Йому? Адже те, що Він забажав, Він і вчинив! 15 Через це я до Нього поспішив, а бувши настановленим, я подумав про Нього. 15a За це потурбуюся в Його присутності. Пізнаю і боятимуся Його. 16 Господь же зм’якшив моє серце, і Вседержитель завдав мені турбот. 17 Адже я не знав, що на мене найде темрява, та темрява мене покрила перед моїм обличчям.