Бог карає безбожного
1 І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 “Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,
3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх, —
4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!
5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх, —
7 нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?
9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?
10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?
11 Я вас буду навчати про Божую руку , що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?
13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:
14 Як розмножаться діти його — то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!
15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть…
16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,
17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить…
18 Він будує свій дім, як та міль, і як той сторож, що ставить собі куреня,
19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його…
20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,
21 східній вітер його понесе — і минеться, і бурею схопить його з його місця…
22 Оце все Він кине на нього, — і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця…
1 А ще додавши, Йов сказав у вступі: 2 Нехай живе Господь, Який так мені присудив, і Вседержитель, Який засмучує мою душу! 3 А поки ще в мені дихання є, Божий Дух, що є в моїх ніздрях, 4 мої губи не промовлятимуть беззаконне, і моя душа не повчатиметься неправедного. 5 Хай не станеться, щоб я назвав вас праведними, доки не помру. Адже не відійду від моєї невинності, 6 і, дотримуючись праведності, себе не віддам. Бо я не усвідомлюю, що зробив невідповідне. 7 Ні, але хай мої вороги будуть, як руїна безбожних, і ті, хто повстав проти мене, — наче погибель безбожних. 8 Бо яка є надія в безбожного, чого він тримається? Чи врятується, надіючись на Господа? 9 Чи Господь вислухає його молитву? Хіба, коли надійде на нього скрута, 10 чи матиме перед Ним якусь сміливість? Або коли покличе, то чи Він вислухає його? 11 Але я сповіщу вам, що є в Господній руці. Про те, що є у Вседержителя, не обманю. 12 Ось усі знаєте, що додаєте марне до марного. 13 Це частина безбожного чоловіка в Господа, а здобуток сильних прийде на них від Вседержителя. 14 Якщо ж його сини стануть численні, то вони будуть на вигублення. Якщо ж і перетворяться на мужів, то жебратимуть. 15 Ті, які залишаться після нього, смертю закінчать життя, а над їхніми вдовами ніхто не змилосердиться. 16 Якщо назбирає срібла, наче землі, і наготує золота, подібно до глини, — 17 це все здобудуть праведні, і його маєток праведні заберуть. 18 Його дім відійшов, наче молі й немов павутина. 19 Багатий, заснувши, не продовжуватиме, відкрив він свої очі — і його немає. 20 Болі його спіткали, наче вода, і вночі забрала його темрява. 21 Його забере палюча спека, відійде і вигубить його з його місця. 22 І накине біду на нього, та не пощадить. З його руки неодмінно втікатиме . 23 Заплеще проти них своїми руками і сичанням прожене його з його місця.