Життя тваринного світу свідчить також про велич Божу
1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?
2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,
3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?
4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.
5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв’язав ослу дикому пута,
6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування — солону пустиню?
7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.
8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?
10 Чи ти однорога прив’яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?
11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попустиш?
12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Крило струсеве радісно б’ється, чи ж крило це й пір’їна лелеки?
14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,
15 і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця!
19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
20 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
21 Б’є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї, —
22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з‑перед меча,
23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 При кожному розі кричить він: “І‑га!” і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
26 Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?
28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині, —
29 ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,
30 а його пташенята п’ють кров. Де ж забиті, там він”.
1 Чи ти дізнався про час народження диких скелястих кіз, чи ти спостерігав болі народження в оленів? 2 Чи ти підрахував їхні повні місяці до народження, чи ти розв’язав їхні болі? 3 Чи ти вигодував їхніх дітей без страху? Чи ти втамуєш їхні болі? 4 Відійдуть їхні діти, розмножаться в нащадках, вийдуть, і не повернуться до них. 5 Хто ж є той, котрий вільним пустив дикого осла, і хто розв’язав його кайдани? 6 Я поклав йому життя в пустелі і його поселення — соляні місця. 7 Висміюючи численний народ міста і не чуючи осуду збирача податків, 8 він оглядає гори — своє пасовисько, і шукає за всякою зеленню. 9 Чи забажає служити тобі одноріг, чи захоче він лягти біля твоїх ясел? 10 Чи ти прив’яжеш пасами його ярмо, чи він оратиме тобі борозни на рівнині? 11 Ти ж на нього поклав надію, тому що його сила велика, а чи доручиш йому твої роботи? 12 Чи віриш, що він віддасть тобі посів і доставить тобі до його току? 13 Крило миле в нееласа , якщо зачне асіда і несса . 14 Бо залишить на землі свої яйця, і на землі зігріває, 15 і вона забула, що нога розкине і польові звірі потопчуть. 16 Жорстоко відноситься вона до своїх дітей, наче вони не її, надаремно трудилася без страху. 17 Бо затримав Бог від неї мудрість, і не вділив їй розуму. 18 У відповідний час він піднесеться на висоту, вона насміхатиметься з коня і його вершника. 19 Чи ти дав коневі силу, одягнув йому на шию страх? 20 Ти дав йому озброєння, а славу зі сміливістю — його грудям? 21 Б’ючи копитом, гарцює на рівнині, виходить на долину в силі. 22 Над зустрічними стрілами він сміється, і від меча він не відвертатиметься! 23 Проти нього брязкочуть лук і меч, 24 і в гніві він знищить землю, і не повірить, доки труба не подасть знак. 25 А коли труба дає знак, то він говорить: Добре! — здалека занюхує бій, стаючи дибки з іржанням. 26 Чи з твого вміння непорушно зупинився яструб, розпростерши крила, дивлячись на південь? 27 Чи на твій наказ орел підноситься вгору, а гриф ночує, сидячи у своєму гнізді, 28 на виступі скелі й приховано? 29 Будучи там, він шукає їжі, його очі спостерігають здалека. 30 А його пташенята копирсаються в крові, — вони відразу знаходять те місце, де тільки будуть трупи.