Перша мова Білдадова: Невинного Бог не цурається
1 І заговорив шух’янин Білдад та й сказав:
2 “Аж доки ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим?
3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?
4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззаконня!
5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогутнього,
6 якщо чистий ти та безневинний, — то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю твою справедливістю,
7 і хоч твій початок нужденний, але твій кінець буде вельми великий!
8 Поспитай в покоління давнішого, і міцно збагни батьків їхніх, —
9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 отож вони навчать тебе, тобі скажуть, і з серця свого слова подадуть:
11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?
12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву:
13 отакі‑то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його сподівання — як те павутиння, і як дім павуків — його певність…
15 На свій дім опирається, та не встоїть, тримається міцно за нього, — й не вдержиться він…
16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його, —
17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не бачило!..
19 Така радість дороги його, а з пороху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за руку злочинців,
21 аж наповнить уста твої сміхом, а губи твої — криком радости…
22 Твої ненависники в сором зодягнуться, і намету безбожних не буде!”
1 Підхопивши, Валдад, савхетієць, каже: 2 Доки говоритимеш це? Дух багатомовний у твоїх устах. 3 Хіба Господь учинить неправедно, коли судить? Хіба Той, Хто створив усе, перекручуватиме справедливість? 4 Якщо твої сини згрішили перед Ним, Він послав рукою їхнього беззаконня. 5 Ти ж рано вставай, молячись до Господа Вседержителя. 6 Якщо ти чистий і праведний, Він вислухає твою молитву, відновить тобі праведний спосіб життя. 7 Тому перше твоє буде малим, а твоє останнє — без міри. 8 Тож запитай попереднє покоління, досліди в роді батьків! 9 Адже ми є вчорашні й не знаємо, бо наше життя є тінню на землі. 10 Хіба не повчать тебе вони, і сповістять, і від серця викажуть слова? 11 Чи буйно росте папірус без води, чи росте очерет без вологи? 12 Ще будучи на корені й будучи не пожатим, чи не всохне всяка трава, якщо не буде напоєна? 13 Таким насправді буде кінець усіх, хто забуває про Господа. Адже надія безбожних пропаде! 14 Тож його дім буде незаселеним, а його намет обплутає павутиння. 15 Якщо він підіпре свій дім, він не встоїть. А коли схопиться за нього, то не втримається. 16 Адже він є вологим під сонцем, та з його гнилі вийде його галузка. 17 Він засинатиме на купі каміння, і житиме посеред гальки. 18 Якщо буде знищений, місце його обмане. Хіба не бачив ти цього? 19 Бо таке знищення безбожного, із землі ж іншого виростить. 20 Адже Господь не відкине праведного, а всякий дар безбожного не прийме. 21 Уста ж праведних Він наповнить сміхом, — їхні уста — прославлянням. 22 Вороги ж їхні зодягнуться в засоромлення, і безбожного способу життя вже не буде.