Покаяння ніневітян
1 І було Господнє слово до Йони вдруге таке:
2 “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово, що Я говорив був тобі!”
3 І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А Ніневія була місто велике‑превелике, на три дні ходи.
4 І зачав Йона ходити по місті, — на один день ходи, — і проповідував і казав: “Ще сорок день, — і Ніневія буде зруйнована!”
5 І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого.
6 І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зі свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі.
7 І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: “Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п’ють води!
8 І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках.
9 Хто знає, може , Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, — і ми не погинемо!”
10 І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зі своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив.
1 І до Йони вдруге було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди у велике місто Ніневію та сповісти в ньому за ранішньою проповіддю, яку Я тобі сказав. 3 І Йона встав, і пішов до Ніневії, — як і сказав Господь. А Ніневія була великим містом для Бога, якихось трьох днів ходи дороги.
4 І Йона почав підходити до міста, як хода одного дня, і проповідував, кажучи: Ще три дні, і Ніневія буде зруйнована! 5 Мужі Ніневії повірили Богові та проголосили піст, і одягнули мішковину — від їхнього малого аж до їхнього великого. 6 І слово наблизилося до царя Ніневії, і він устав зі свого престолу, зняв із себе свій одяг, одягнувся в мішковину і сів на попелі. 7 І проповідувалось, і сказано від царя в Ніневії і від його вельмож, кажучи: Люди, худоба, воли і вівці хай нічого не їдять, не пасуться і не п’ють води!
8 Люди і худоба вдягнулися в мішковину і ревно заголосили до Бога. І відвернулися кожний від своєї поганої дороги та від неправедності, що в їхніх руках, кажучи: 9 Хто знає, чи не розкається Бог? І Він відвернеться від гніву Свого обурення, і не будемо винищені!
10 І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхніх поганих доріг, і Бог розкаявся за зло, яке сказав їм учинити, та не вчинив.