Ісус побиває решту царів
1 І сталося, як почув це хацорський цар Явін, то послав до мадонського царя Йовава, і до царя шімронського, і до царя ахшафського,
2 і до царів, що з півночі на горі та в степу на південь Кінроту, і в Шефелі, і на верхах Дори з заходу, —
3 ханаанеянин зі сходу та з заходу, а амореянин, і хіттеянин, і періззеянин, і євусеянин, а хіввеянин під Гермоном, у краї Міцпи.
4 І вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць — дуже багато.
5 І змовилися всі ці царі, і прийшли й таборували разом при озері Мером, щоб воювати з Ізраїлем.
6 І сказав Господь до Ісуса: “Не бійся їх, бо взавтра коло цього часу Я покладу їх усіх трупами перед Ізраїлем; їхнім коням попідрізуєш жили ніг, а їхні колесниці попалиш в огні”.
7 І вийшов на них зненацька Ісус та всі вояки з ним при озері Мером, та й напали на них.
8 І дав їх Господь в Ізраїлеву руку, і вони повбивали їх, і гнали їх аж до Великого Сидону, і аж до Місрефот‑Маїму, і аж до долини Міцпи на схід, і повибивали їх, так що не зоставили їм жодного врятованого.
9 І зробив їм Ісус, як сказав йому Господь: їхнім коням попідрізував жили, а їхні колесниці попалив ув огні.
10 І вернувся Ісус того часу, і здобув Хацор, а його царя вбив мечем, бо Хацор перед тим був головою всіх тих царств.
11 І вони повбивали вістрям меча кожну особу, що в ньому, зробили їх закляттям, — не позосталася жодна душа, а Хацора спалив огнем.
12 А всі царські міста та всіх їхніх царів Ісус здобув, та й повбивав їх вістрям меча, зробив їх закляттям, як наказав був Мойсей, раб Господній.
13 Тільки всі міста, що стоять на згір’ях своїх, не спалив їх Ізраїль, крім Хацору, — одного його спалив Ісус.
14 А всю здобич тих міст та худобу Ізраїлеві сини забрали собі; тільки кожну людину побили вістрям меча, аж поки вони не вигубили їх, — не позоставили жодної душі.
15 Як Господь наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, так Мойсей наказав Ісусові, і так зробив Ісус, — не занехав ані слова зо всього, що Господь наказав був Мойсеєві.
16 І взяв Ісус ввесь той Край: гори Юди і ввесь Неґев, і ввесь ґошенський край, і Шефелу, і Араву, і гори Ізраїлеві, і їхню надморську низину,
17 від гори Халак , що тягнеться до Сеїру, і аж до Баал‑Ґаду в ливанській долині під горою Гермон. А всіх їхніх царів він забрав, і бив їх, і повбивав їх.
18 Довгий час провадив Ісус війну зо всіма тими царями.
19 Не було міста, що склало б мир з Ізраїлевими синами, окрім хіввеянина, ґів’онських мешканців, — усе взяли війною.
20 Бо від Господа було, щоб зробити запеклим їхнє серце на війну проти Ізраїля, щоб учинити їх закляттям, щоб не було для них милости, але щоб вигубити їх, як Господь наказав був Мойсеєві.
21 І прийшов Ісус того часу, і вигубив велетнів із гори, з Хеврону, з Девіру, з Анаву, і з усіх Юдських гір, і з усіх Ізраїлевих гір, — разом з їхніми містами Ісус зробив їх закляттям.
22 Не позоставив велетня в краї Ізраїлевих синів, — вони позостали тільки в Аззі, в Ґаті та в Ашдоді.
23 І взяв Ісус увесь Край, усе так, як говорив був Господь до Мойсея. І Ісус дав його Ізраїлеві на спадок, за їхнім поділом на їхні племена. А Край заспокоївся від війни.
1 Коли ж Явін, цар Асора, почув про те , то послав до Йовава, царя Марона, до царя Симоона, до царя Азіфа 2 і до царів, які біля Великого Сидона, у гори і до Рави напроти Кенерота, на рівнину і до Нафедора, 3 і до ханаанського узбережжя на сході, і до аморейського узбережжя, до хетів, ферезейців і євусейців, які в горах, і евейців, які під Аермоном, до землі Масифи. 4 І вони, а з ними їхні царі, виступили, — наче морський пісок численністю, безліч коней і колісниць. 5 І зібралися всі ці царі, і зійшлися разом. І отаборилися біля вод Марона, щоб воювати з Ізраїлем. 6 А Господь промовив до Ісуса: Не бійся їхнього обличчя, бо завтра в цей час Я передаю їх утікачами перед Ізраїлем! Їхнім коням переріжеш жили і вогнем спалиш їхні колісниці! 7 Тож Ісус і весь боєздатний народ вийшли проти них до вод Марона, і зненацька напали на них у горах. 8 І Господь передав їх у руки Ізраїля, і, громлячи їх, вони гналися за ними аж до Великого Сидона, до Масерона і до Масоха на сході, і розгромили їх, аж не залишилося з них того, хто врятувався б . 9 І зробив з ними Ісус так, як заповів йому Господь: їхнім коням перерізав жили, а їхні колісниці він спалив вогнем. 10 У той час Ісус повернувся та захопив Асор і його царя. Асор же був першим володарем з усіх цих царів. 11 Вони мечем повбивали в ньому все, що дихає, — вигубили всіх, і не залишилося в ньому того, що дихає, а Асор спалили вогнем. 12 І всі міста царів і самих їхніх царів Ісус узяв і повбивав їх вістрям меча, — вигубив їх, як і заповів Мойсей, Господній слуга. 13 Але всі міста, оточені валами, Ізраїль не спалив, із них лише один Асор спалив Ісус. 14 Усю його здобич ізраїльські сини взяли собі, а їх усіх повбивали вістрям меча, доки не вигубили їх, — не залишили з них жодного, хто дихає. 15 Як заповів Господь Мойсеєві, Своєму слузі, так Мойсей заповів Ісусові, і так учинив Ісус, — не оминув нічого з усього, що заповів йому Мойсей. 16 Ісус захопив усю гірську землю, весь Наґев, усю землю Ґосома, рівнину і ту, що до заходу, ізраїльську гору і долини, 17 що поблизу гори — від гори Ахел, що йде до Сиїра і до Ваалґада, — і ліванську рівнину від гори Аермона, і всіх їхніх царів захопив, розгромив їх і повбивав. 18 Довгий час Ісус вів війну із цими царями, 19 і не було міста, якого не взяв Ізраїль, — усе здобули у війні. 20 Адже через Господа це сталося, щоби зміцнити їхнє серце вийти назустріч у бій з Ізраїлем, аби бути вигубленими, щоб не дати їм милосердя, але щоби були вигублені, — як і сказав Господь Мойсеєві. 21 У той час прийшов Ісус і вигубив нащадків Енакіма з гір, з Хеврона, з Давора, з Анавота, з усього ізраїльського роду і з усієї Юдиної гори, — разом з їхніми містами вигубив їх Ісус. 22 Не залишили сини ізраїльські енакімців, хіба що залишилися вони тільки в Ґазі, у Ґеті й в Аседоті. 23 Тож Ісус захопив усю землю, — як і заповів Господь Мойсеєві, — і ці території Ісус дав у спадок Ізраїлеві в наділ за їхніми племенами. І земля, яка перебувала в стані війни, спочила.