Жертівник у ґілеадському краϊ
1 Тоді покликав Ісус племено Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,
2 та й сказав їм: “Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.
3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували виконання заповідей Господа, Бога вашого.
4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверніться, та й ідіть собі до наметів своїх, до краю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йордану.
5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Закона, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею”.
6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наметів своїх.
7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йордану на захід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наметів, то поблагословив їх,
8 та й сказав до них, говорячи: “Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже численною худобою, зі сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома одежами. Поділіть здобич від ваших ворогів із вашими братами”.
9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло, що в ханаанському Краї, щоб піти до краю Ґілеад, до краю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.
10 І прийшли до йорданських могил, що в ханаанському Краї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника над Йорданом, жертівника великого на вид.
11 І почули Ізраїлеві сини таке: “Оце збудували сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени жертівника навпроти ханаанського Краю, при йорданських могилах, на боці Ізраїлевих синів”.
12 І почули це Ізраїлеві сини, і була зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло, щоб піти на них війною.
13 І послали Ізраїлеві сини до синів Рувимових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського краю Пінхаса, сина священика Елеазара,
14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.
15 І прийшли вони до синів Рувимових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського краю, та й говорили з ними, кажучи:
16 “Так сказала вся Господня громада: Що це за переступ, що ви спроневірилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі жертівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.
17 Чи нам мало Пеорового гріха, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пораза в Господній громаді?
18 А ви відвертаєтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунтуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.
19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до Краю Господньої посілости, що там пробуває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудуванням собі жертівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.
20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневірився був переступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єдиний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх”.
21 І відповіли сини Рувимові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:
22 “Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізраїль — він буде знати. Не пощади нас цього дня, якщо бунтом і якщо переступом проти Господа ми це зробили ,
23 якщо ми збудували собі жертівника на відвернення від Господа; а якщо ми будували на принесення цілопалення та жертви хлібної, і якщо на спорядження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,
24 і якщо ми не зробили цього з обавою про таку річ, говорячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?
25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йордан, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини відірвуть наших синів від боязні Господа.
26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопалення й не на жертву,
27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопаленнями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!
28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколінь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопалення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.
29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відвертатися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопалення, і на жертву хлібну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його”.
30 І почув священик Пінхас та начальники громади й голови тисяч Ізраїлевих, що були з ним, ті слова, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх очах.
31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: “Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневірилися Господеві тим переступом, — тепер ви визволили Ізраїлевих синів від Господньої руки”.
32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського краю до Краю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали їм звіт.
33 І була добра та річ в очах синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.
34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім’я жертівникові: Ед , бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.
1 Тоді закликав Ісус синів Рувима, синів Ґада і половину племені Манасії, 2 і сказав їм: Ви послухалися всього, що повелів вам Мойсей, Господній слуга, і послухалися мого голосу згідно з усім, що я вам наказував. 3 Ви не залишали ваших братів упродовж цих багатьох днів, аж до сьогоднішнього дня, — ви дотрималися наказу Господа, вашого Бога. 4 Тепер же Господь, наш Бог, дав спочинок нашим братам, як і сказав їм: Отже, тепер, повернувшись, вирушайте до ваших сімей — в землю вашого спадку, яку вам дав Мойсей на другому боці Йордану. 5 Але пильно слідкуватимете за тим , щоб чинити заповіді й закон, як нам і заповів чинити Мойсей, Господній слуга: любити Господа, вашого Бога, ходити всіма Його дорогами, дотримуватися Його заповідей, пристати серцем до Нього, служити Йому всім вашим розумом і від усієї вашої душі. 6 І поблагословив їх Ісус, і відіслав їх, і вони пішли до своїх сімей. 7 Половині племені Манасії Мойсей дав наділ у Васанітіді, а половині дав Ісус зі своїми братами на другому боці Йордану — до Моря. І коли Ісус відіслав їх до своїх сімей і поблагословив їх, 8 то вони пішли до своїх сімей з великим майном, і вони мали дуже багато худоби, срібла, золота, заліза і багато одягу, і вони розділили захоплене у ворогів зі своїми братами. 9 І вирушили сини Рувима, сини Ґада і половина племені синів Манасії від ізраїльських синів із Силома в Ханаанській землі, щоб іти в ґалаадську землю, у землю їхнього спадку, який отримали за наказом Господа через посередництво Мойсея. 10 Тож сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії прийшли в йорданський Ґалґал, що є в Ханаанській землі, і збудували там, над Йорданом, жертовник, — великий на вигляд жертовник. 11 І почули ізраїльські сини, кажучи: Дивіться, сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії збудували жертовник на границях ханаанської землі в йорданському Ґалааді, на другому боці від ізраїльських синів. 12 Тож зібралися всі ізраїльські сини в Силомі, щоб, виступивши, воювати проти них. 13 Та спочатку ізраїльські сини послали до синів Рувима, до синів Ґада і до половини племені Манасії в ґалаадську землю Фінееса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика, 14 і з ним — десять старійшин, один старійшина з роду по батьківській лінії з усіх ізраїльських племен. Це — старійшини родів по батьківській лінії, ізраїльські тисячники. 15 Вони прийшли до синів Рувима, до синів Ґада і до половини племені Манасії в ґалаадську землю й звернулися до них, кажучи: 16 Так говорить уся Господня громада: Що це за злочин, який ви вчинили перед Богом Ізраїля, щоб сьогодні відвернутися від Господа, збудувавши собі самим жертовник, аби стати відступниками від Господа? 17 Хіба недостатньо нам гріха Фоґора, від якого ми не очистилися аж до цього дня? — і була кара на Господньому зборі! 18 А ви сьогодні відвернулися від Господа! І буде, коли ви відступите сьогодні від Господа, то завтра на всьому Ізраїлі буде Божий гнів! 19 А тепер, хіба мала для вас земля вашого спадку? То перейдіть в землю Господнього спадку, туди, де є Господній намет, і отримаєте спадок посеред нас! І ви не будете відступниками від Бога, і не відступите від Господа тим, що ви збудуєте ще один жертовник, крім жертовника Господа, нашого Бога. 20 Дивіться, чи не Ахар, син Зари, дійсно вчинив злочин, а через прокляття гнів був на всій громаді Ізраїля! А він був один-єдиний! Та і не один він помер через свій гріх! 21 На це сини Рувима, сини Ґада і половина племені Манасії у відповідь сказали тисячникам Ізраїля, стверджуючи: 22 Бог, Бог є Господом, і Бог, Бог — Господь, Він знає, і Ізраїля Він пізнає. Якщо ми дійсно вчинили злочин перед Господом, то нехай нас у цьому не врятує! 23 Якщо ми збудували собі жертовник, аби відступити від Господа, нашого Бога, щоб на ньому приносити жертву всепалення, чи щоби приносити на ньому жертву спасіння, — Господь нехай дослідить, — 24 але задля діла побожності ми це зробили! Ми собі сказали: Щоб завтра не говорили ваші діти нашим дітям: Що вам до Господа, Бога Ізраїля? 25 Господь і границю поставив між вами і нами — Йордан, тож немає у вас Господньої частки! І відчужаться ваші сини від наших синів, щоб не вшановувати Господа. 26 Ми вчинили так, аби збудувати цей жертовник не задля дарів чи задля жертв, — сказали вони, — 27 але щоб це було свідком між вами, нами і між нашими родами після нас, щоби звершувати служіння Господу перед Ним нашими дарами, нашими жертвами і нашими жертвами спасіння. І завтра ваші діти не скажуть нашим дітям: Немає у вас Господньої частки! 28 Ми собі сказали: Якщо буде тоді, і нам чи до наших родів завтра так скажуть, то ми відповімо: Гляньте, подоба Господнього жертовника, який зробили наші батьки не для дарів, і не для жертв, але воно є свідченням між нами, між вами і між нашими синами! 29 Отже, нехай не буде, що ми відступили від Господа, щоб відійти в ці дні від Господа, збудувати собі ще один жертовник для дарів, мирних жертв і жертв спасіння, за винятком Господнього жертовника, що є перед Його наметом. 30 Коли священик Фінеес, і всі старійшини ізраїльської громади, які були з ним, почули слова, які сказали сини Рувима, сини Ґада і половини племені Манасії, то вони були їм до вподоби. 31 Тоді священик Фінеес сказав синам Рувима, синам Ґада і половині племені Манасії: Сьогодні ми дізналися, що Господь з нами, оскільки ви не вчинили перед Господом провини, через що і врятували ізраїльських синів від Господньої руки. 32 Священик Фінеес і старійшини повернулися від синів Рувима, від синів Ґада і від половини племені Манасії, — з ґалаадської землі в ханаанську землю, — до ізраїльських синів, і переказали їм слова. 33 І це було до вподоби ізраїльським синам. І вони спілкувалися з ізраїльськими синами, і поблагословили Бога ізраїльських синів, і сказали, щоби більше не йти на них війною, аби вигубити землю синів Рувима, синів Ґада і половини племені Манасії. І ті проживали на ній. 34 А жертовникові племені Рувима, Ґада і половини племені Манасії Ісус дав назву і сказав: «Свідченням» він є між ними, бо Господь є їхнім Богом!