Остереження Ісуса для Ізраϊльського народу
1 І сталося по багатьох днях по тому, як Господь дав мир Ізраїлеві від усіх їхніх ворогів навколо, а Ісус постарів, увійшов у літа,
2 то покликав Ісус усього Ізраїля, його старших, і голів його, і суддів його, і урядників його, та й сказав до них: “Я постарів, увійшов у літа.
3 А ви бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, усім цим людям для вас, бо Господь, Бог ваш, — Він Той воюючий для вас!
4 Дивіться, — ось я поділив вам жеребком цих позосталих людей на спадок для ваших племен від Йордану, і всі народи, що вигубив я, аж по море Велике, місце заходу сонця.
5 А Господь, Бог ваш, — Він пожене їх перед вами, і вижене їх перед вами, і ви посядете їхній Край, як говорив був Господь, Бог ваш, до вас.
6 І ви будете дуже сильні, щоб виконувати й чинити все, написане в книзі Закону Мойсеєвого, щоб не відхилятися від нього ані праворуч, ані ліворуч,
7 щоб ви не змішувалися з цими людьми, цими позосталими з вами, а ім’я їхніх богів ви не згадаєте, і не будете заприсягати ними , і не будете служити їм, і не будете вклонятися їм,
8 бо ви будете горнутися тільки до Господа, Бога вашого, як робили ви аж до цього дня.
9 І вигнав Господь перед вами народи великі та сильні, а ви — не встояв ніхто перед вами аж до цього дня.
10 Один чоловік із вас сам жене тисячу, бо Господь, Бог ваш — Він той Вояк для вас, як говорив був Він вам.
11 І будете ви дуже пильнувати про свої душі, щоб любити Господа, Бога вашого.
12 Бо якщо справді будете ви відвертатися й приліпитеся до решти цих народів, цих позосталих із вами, і будете свататися з ними, і будете змішуватися з ними, а вони з вами,
13 то дійсно будете ви знати, що Господь, Бог ваш, більш не гнатиме ці народи перед вами, і вони стануть для вас сіткою й пасткою, та батогом на ваші боки, та терням на ваші очі, аж поки ви не вигинете з‑над цієї доброї землі, яку дав вам Господь, Бог ваш.
14 А я оце сьогодні відходжу дорогою всієї землі. А ви будете знати всім своїм серцем та всією своєю душею, що не відпало ані одне слово зо всіх тих добрих слів, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, — усе збулося вам, не відпало з нього ані одне слово.
15 І станеться, отак, як збулося вам усе те добре слово, що про вас говорив був Господь, Бог ваш, так наведе Господь на вас усе те слово зле, аж поки Він вигубить вас з‑над цієї доброї землі, яку вам дав Господь, Бог ваш.
16 Коли ви переступите заповіта Господа, Бога вашого, що Він наказав вам, і підете й будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, то запалиться гнів Господній на вас, і ви скоро погинете з того хорошого Краю, що його Він вам дав”.
1 І сталося, що через багато днів після того, як Господь дав Ізраїлеві спокій від усіх їхніх навколишніх ворогів, Ісус став дуже старим, досягнув похилого віку. 2 Тож Ісус скликав усіх ізраїльських синів, їхню раду старійшин, їхніх князів, їхніх писарів і їхніх суддів, і сказав їм: Я зістарився і досягнув похилого віку. 3 Ви ж побачили те, що вчинив Господь, ваш Бог, усім цим народам перед вашим обличчям, бо Господь, ваш Бог, Він Той, Хто воював за вас. 4 Гляньте, що я передав вам, — народи, які залишилися, вони вам у спадок, вашим племенам! Від Йордану, — усі народи, які я вигубив, — і від Великого моря на заході сонця буде ваша границя. 5 І Господь, ваш Бог, Він вигубить їх з-перед вашого обличчя, аж доки не загинуть, і нашле на них диких звірів, аж доки не вигубить їх і їхніх царів з-перед вашого обличчя, і успадкуєте їхню землю, як і сказав вам Господь, ваш Бог. 6 Отже, будьте дуже мужніми, щоби зберігати і чинити все, що написане в книзі закону Мойсея, аби не звернули ви направо чи наліво, 7 щоб ви не ввійшли до цього народу, який залишився, і імена їхніх богів не будуть називати посеред вас, не поклонятиметеся їм і не служитимете їм, 8 але пристанете серцем до Господа, вашого Бога, — як ви і чинили до цього дня. 9 І Господь вигубив їх — великі й сильні народи — з-перед вашого обличчя, і щодо вас, то ніхто не повстав проти вас аж до цього дня. 10 Один із вас проганяв тисячі, бо Господь, ваш Бог, воював за вас, як вам і сказав. 11 Тож ви продовжуватимете сильно любити Господа, вашого Бога. 12 Однак, якщо відступите і підете до цих позосталих народів, які з вами, поженитеся з ними, змішаєтеся з ними, і вони з вами, 13 то знайте, що Господь не продовжуватиме винищувати ці народи з-перед вашого обличчя, і вони будуть для вас пасткою, на спотикання та цвяхами у ваших п’ятах, і колючками у ваших очах, аж доки не загинете із цієї доброї землі, яку вам дав Господь, ваш Бог. 14 Я ж відходжу дорогою, як і всі, які на землі, і знайте серцем вашим і душею вашою, що не пропало жодне слово з усіх слів, які сказав Господь, ваш Бог, щодо всього, що стосується до нас, не втрачено з них нічого . 15 І буде, що так, як прийшли на нас усі добрі слова, які нам сказав Господь, так наведе Господь Бог на нас усі погані слова, аж доки не вигубить нас із цієї доброї землі, яку дав нам Господь, 16 коли ви порушите завіт Господа, вашого Бога, який Він вам заповів, і, пішовши, служитимете іншим богам, і їм поклонятиметеся.