Уздоровлення сотникового раба
1 А коли Він скінчив усі слова Свої до народу, що слухав Його , то ввійшов у Капернаум.
2 У одного ж сотника тяжко раб занедужав, що був дорогий йому, і вмирати вже мав.
3 А коли про Ісуса почув, то послав він до Нього юдейських старших, і благав Його, щоб прийшов, і вздоровив раба його.
4 Вони ж прибули до Ісуса, та й ревно благали Його й говорили: “Він достойний, щоб Ти це зробив йому.
5 Бо він любить народ наш, та й для нас синагогу поставив”.
6 І пішов Ісус із ними. І коли недалеко від дому вже був, сотник друзів послав, щоб сказати Йому: “Не турбуйся, о Господи, бо я недостойний, щоб зайшов Ти під стріху мою.
7 Тому то й себе не вважав я за гідного, щоб до Тебе прийти. Та промов тільки слово, — і раб мій одужає.
8 Бо й я — людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди, — то йде він, а тому: прийди, — і приходить, а своєму рабові: зроби теє — і зробить”.
9 Почувши ж таке, Ісус здивувався йому, і, звернувшись до натовпу, що йшов слідком за Ним, промовив: “Кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!”
10 А коли посланці повернулись додому, то знайшли, що одужав той раб!
Воскресіння сина наїнської вдови
11 І сталось, — наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу.
12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста.
13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: “Не плач!”
14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: “Юначе, кажу тобі: встань!”
15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері.
16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: “Великий Пророк з’явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм!”
17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні.
Посольство від Івана Христителя
18 Про все ж те сповістили Івана учні його. І покликав Іван двох із учнів своїх,
19 і послав їх до Господа з запитом: “Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?”
20 А мужі, прийшовши до Нього, сказали: “Іван Христитель послав нас до Тебе, питаючи: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?”
21 А саме тоді багатьох уздоровив був Він від недугів і мук, і від духів злих, і сліпим багатьом вернув зір.
22 І промовив Ісус їм у відповідь: “Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви бачили й чули: “Сліпі прозрівають”, криві ходять, очищуються слабі на проказу, і чують глухі, воскресають померлі, “убогим звіщається Добра Новина”.
23 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!”
Ісусове свідчення про Івана Христителя
24 А коли відійшли посланці Іванові, Він почав говорити про Івана народові: “На що ви дивитись ходили в пустиню? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
25 Та на що ви дивитись ходили? Може, на чоловіка, у м’які шати одягненого? Аджеж ті, хто одягається славно, і розкішно живе, — по палатах царських.
26 На що ж ви ходили дивитись? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, аніж на пророка.
27 Це той, що про нього написано: “Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!”
28 Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана. Та найменший у Божому Царстві — той більший за нього”.
29 І всі люди, що слухали, і митники визнали Божу волю за слушну, — і охристились Івановим хрищенням.
Ісус докоряє невірним
30 А фарисеї й законники відкинули Божу волю про себе, — і не христились від нього.
31 І промовив Господь: “До кого ж уподоблю людей цього роду? І до кого подібні вони?
32 Подібні вони до дітей, що на ринку сидять й один одного кличуть та кажуть: “Ми вам грали були, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви”…
33 Бо прийшов Іван Христитель, що хліба не їсть і вина не п’є, а ви кажете: “Має він демона”.
34 Прийшов же Син Людський, що їсть і п’є, а ви кажете: “Чоловік Цей ласун і п’яниця, Він приятель митників і грішників”.
35 І виправдалася мудрість усіма своїми ділами”.
Намащення Ісуса миром
36 А один із фарисеїв просив Його, щоб спожив Він із ним. І, прийшовши до дому того фарисея, Він сів при столі.
37 І ось жінка одна, що була в місті, грішниця, як дізналась, що Він у фарисеєвім домі засів при столі, алябастрову пляшечку мира принесла,
38 і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обливати слізьми Йому ноги, і волоссям своїм витирала, ноги Йому цілувала та миром мастила…
39 Побачивши це , фарисей, що покликав Його, міркував собі, кажучи: “Коли б був Він пророк, Він би знав, хто ото й яка жінка до Нього торкається, — бо ж то грішниця!”
40 І озвався Ісус та й говорить до нього: “Маю, Симоне, дещо сказати тобі”. А той відказав: “Кажи, Учителю”.
41 І промовив Ісус: “Були два боржники в одного вірителя; один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят.
42 Як вони ж не могли заплатити, простив він обом. Скажи ж, котрий із них більше полюбить його?”
43 Відповів Симон, говорячи: “Думаю, — той, кому більше простив”. І сказав Він йому: “Розсудив ти правдиво”.
44 І, обернувшись до жінки, Він промовив до Симона: “Чи ти бачиш цю жінку? Я прибув у твій дім, — ти на ноги Мої не подав і води, а вона окропила слізьми Мої ноги й обтерла волоссям своїм.
45 Поцілунку не дав ти Мені, — а вона, відколи ввійшов Я, Мої ноги цілує невпинно.
46 Голови ти Моєї оливою не намастив, — а вона миром ноги мої намастила…
47 Ось тому говорю Я тобі: “Численні гріхи її прощені, бо багато вона полюбила. Кому ж мало прощається, такий мало любить”.
48 А до неї промовив: “Прощаються тобі гріхи!”
49 А ті, що сиділи з Ним при столі, почали гомоніти про себе: “Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?”
50 А до жінки сказав Він: “Твоя віра спасла тебе, — іди з миром собі !”
Зцілення раба сотника
1 Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум.
2 Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.
3 Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.
4 Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того , щоб Ти йому це зробив,
5 бо любить наш народ і синагогу нам збудував.
6 Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах;
7 тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга.
8 Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде, а іншому: Прийди, — і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, — і він робить.
9 Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який ішов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!
10 Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.
Ісус воскрешає сина вдови
11 Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей.
12 Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста.
13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач!
14 Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!
15 Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері.
16 А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ!
17 І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні.
Посланці від Івана Хрестителя
18 І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван
19 послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?
20 Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?
21 Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.
22 Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє;
23 блаженний той, хто через Мене не спокуситься!
Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя
24 А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет?
25 То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах .
26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка!
27 Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою!
28 Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього!
29 Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням,
Нерозсудливість фарисеїв і законників
30 а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним.
31 Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?
32 Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!
33 Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має.
34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.
35 Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.
Ісус у домі фарисея Симона
36 Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу.
37 А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;
38 вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.
39 Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця!
40 Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю!
41 Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв , а другий — п’ятдесят.
42 Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?
43 У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив.
44 Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла.
45 Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги.
46 Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.
47 Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!
48 А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи!
49 Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає?
50 Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!