Стало мало побожних
1 Горе мені, бо я став, мов недобірки літні, як залишки по винобранні; нема грона на їжу, немає доспілої фіґи, якої жадає душа моя!
2 Згинув побожний з землі, і нема поміж людьми правдивого. Вони всі чатують на кров, один одного ловлять у сітку.
3 Наставлені руки на зло, щоб вправно чинити його, начальник жадає дарунків , суддя ж судить за плату, а великий говорить жадання своєї душі, і викривлюють все.
4 Найліпший із них — як будяк, найправдивіший — гірший від терену. Настає день Твоїх сторожів, Твоїх відвідин, — тепер буде збентеження їхнє!
5 І другові не довіряйте, не надійтесь на приятеля, від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх!
6 Бо гордує син батьком своїм , дочка повстає проти неньки своєї, невістка — проти свекрухи своєї, вороги чоловіку — домашні його!
Нова надія Сіону
7 А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, — Бог мій почує мене!
8 Не тішся, моя супротивнице, з мене, — хоч я впала, Сіонська дочка , проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!
9 Буду зносити я гнів Господній, бо згрішила Йому, аж поки не вирішить справи моєї, та суду не вчинить мені. Він на світло мене попровадить, — побачу Його справедливість!
10 І побачить оце все моя супротивниця, і сором покриє її, бо казала мені: “Де Він, Господь, Бог твій?” Приглядатимуться мої очі до неї, — її топчуть тепер, як болото на вулицях.
11 Настане той день, щоб мури твої будувати, — тоді віддалиться границя твоя цього дня!
12 Це той день, коли прийдуть до тебе з Асирії та аж до Єгипту, і від Єгипту та аж до Ріки, і від моря до моря, і від гори до гори.
13 І спустошенням стане земля на мешканців її, через плід їхніх учинків.
14 Паси Мій народ своїм берлом, отару спадку Твого; що пробуває в лісі самотно, у середині саду, хай пасуться вони на Башані й Ґілеаді, як за днів стародавніх.
15 Як за днів твого виходу з краю єгипетського, покажу йому чуда.
16 Народи побачать оце , і посоромлені будуть при всій своїй силі, руку покладуть на уста, їхні вуха оглухнуть.
17 Будуть порох лизати вони, як той гад, як плазюче землі, повилазять з дрижанням з укріплень своїх, вони будуть тремтіти перед Господом, Богом нашим, і будуть боятись Тебе!
18 Хто Бог інший , як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?
19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, — Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.
20 Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх.
1 Горе мені, бо я став таким, як той, хто збирає очерет у жнива, і залишки зі збору винограду, коли немає грон, щоб їсти первоплоди. Горе мені, душе, 2 бо побожний загинув із землі, і немає серед людей того, хто йде прямо. Усі судяться до крові, кожний гнітить свого ближнього гнітом. 3 На зло приготовляють свої руки. Володар просить, і суддя сказав мирні слова, це бажане його душі. І Я заберу 4 їхні блага, поїдаючи як міль і йдучи за правилами в дні твоїх відвідин. Горе, горе, прийшли твої помсти, тепер будуть їхні плачі. 5 Не надійтеся на друзів і не надійтеся на володарів, бережися твоєї спільної наложниці, щоб їй чогось не поставити. 6 Тому що син безчестить батька, дочка повстане проти своєї матері, невістка проти своєї свекрухи, вороги чоловіка — усі мужі, що в його домі.
7 Я ж зверну погляд на Господа, терпеливо очікуватиму мого Бога-спасителя, мене вислухає мій Бог. 8 Не потішайся наді мною, моя ворожнеча, оскільки я впав. Та я встану, тому що, коли перебуватиму в темряві, Господь мене освітить! 9 Я перенесу Господній гнів, бо я згрішив проти Нього, аж доки Він не виправдає мій суд. І Він здійснить мій суд, і виведе мене на світло, я побачу Його праведність. 10 І моя ворожнеча побачить, і одягнеться в сором та, що говорить до мене: Де твій Господь Бог? Мої очі поглянуть на неї. Тепер вона буде на потоптання, як болото на дорогах 11 у дні виготовлення цегли. Той день — твоє вигублення, і той день знищить закони. 12 І твої міста будуть вирівняні й для розподілу між ассирійцями, і твої сильні міста для розподілу від Тиру аж до ріки, день води і замішання. 13 І земля буде на знищення разом з тими, що на ній живуть, — за плодами їхніх задумів.
14 Паси Мій народ твоїм посохом, овець твого спадку, що самі заселили ліс посеред Кармилу. Вони пастимуться у Васані та Ґалааді, як і за вічних днів. 15 І так, як у дні твого виходу з Єгипту побачите гідне подиву. 16 Народи побачать і засоромляться всією їхньою силою, покладуть руки на їхні уста, їхні вуха оглухнуть. 17 Лизатимуть порох, як змія, плазуючи по землі, будуть стривожені в їхніх затворах. Жахнуться нашого Господа Бога — Тебе побояться. 18 Хто такий Бог, як Ти? Що забирає неправедності й переступає безбожності для тих, що залишилися з Твого спадку, і Він не затримав Свого гніву на свідчення, бо Він — Той, Хто бажає милосердя. 19 Він повернеться і помилує нас, усуне наші неправедності та кине в глибину моря всі наші гріхи. 20 Ти даси праведність Якову, милосердя Авраамові, — як Ти і обіцяв нашим батькам у попередні дні.