Кара на Маріям
1 І нарікали Маріям та Аарон на Мойсея за жінку кушитянку , що взяв, бо він узяв був жінку кушитянку.
2 І казали вони: “Чи тільки з Мойсеєм Господь говорив? Чи ж не говорив Він також із нами?” І почув це Господь.
3 А той муж, Мойсей, був найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі.
4 І нагло сказав Господь до Мойсея й до Аарона та до Маріям: “Вийдіть ви троє до скинії заповіту”. І вони троє вийшли.
5 І зійшов Господь у стовпі хмари, і став при вході скинії, та й покликав Аарона й Маріям. І вийшли обоє вони.
6 І сказав Він: “Послухайте ж ви Моїх слів: Якщо буде між вами пророк, то Я , Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду.
7 Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений!
8 Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає. І чому не боялися ви нарікать на Мойсея, Мого раба?”
9 І запалав гнів Господній на них, — і Він пішов,
10 а хмара відступила з‑над скинії. А ось Маріям — прокажена, збілівши, як сніг! І обернувся Аарон до Маріям, аж ось вона прокажена!
11 І сказав Аарон до Мойсея: “Будь ласкав, мій пане, — не поклади ж на нас гріха, що були ми нерозумні та що прогрішились!
12 Нехай же не буде вона, як та мертва дитина , що, як виходить з утроби матері своєї, то зітліла половина тіла її”.
13 І Мойсей кликав до Господа, говорячи: “Боже, вилікуй же її!”
14 І сказав Господь до Мойсея: “А коли б її батько справді плюнув на обличчя її, чи не буде вона сім день засоромлена? Вона буде замкнена сім день поза табором, а потім повернеться”.
15 І була замкнена Маріям поза табором сім день, а народ не рушив аж до повернення Маріям.
16 А потім рушив народ із Гацероту, і таборував у пустині Паран.
1 Маріам і Аарон нарікали на Мойсея за дружину-ефіопку, яку Мойсей взяв, бо ж узяв собі дружину-ефіопку. 2 Вони сказали: Хіба з одним Мойсеєм говорив Господь? Хіба й з нами не говорив? І Господь почув. 3 А цей чоловік, Мойсей, був дуже лагідний, — лагіднішій за всіх людей, які на землі. 4 Тож Господь негайно сказав Мойсеєві, Ааронові й Маріам: Вийдіть ви втрьох до намету свідчення. І вони втрьох вийшли до намету свідчення. 5 А Господь зійшов у хмарному стовпі й став біля входу в намет свідчення. Були покликані Аарон і Маріам, і вони обоє вийшли. 6 А Він сказав їм: Послухайте Моїх слів! Якщо у вас буде Господній пророк, то Я об’явлюся йому у видінні й заговорю до нього вві сні. 7 Не так Мій слуга Мойсей. Він — довірений у всьому Моєму домі! 8 Обличчям до обличчя Я говорю з ним — явно, а не в притчах. І він побачив Господню славу. То чому ж ви не побоялися нарікати на Мого слугу Мойсея? 9 І гнів Господнього обурення спалахнув проти них; і Він відійшов. 10 І хмара відійшла від намету. Аж ось: Маріам — прокажена, біла, наче сніг. Аарон поглянув на Маріам, і бачить: вона — прокажена. 11 Тоді Аарон звернувся до Мойсея: Благаю, володарю, не покладай на нас відповідальність за цей гріх, оскільки ми впали в оману і тому згрішили. 12 Хай же вона не буде подібною до мерця, до недоношеної мертвої дитини, що вийшла з лона матері, і хвороба пожирає половину її тіла. 13 І закликав Мойсей до Господа, волаючи: Боже, благаю Тебе, очистити її! 14 А Господь сказав Мойсеєві: Якщо б її батько дійсно плюнув їй в обличчя, то чи не була б вона засоромленою сім днів? Хай же буде відлучена на сім днів, — перебуватиме поза табором, а після цього ввійде. 15 Тож Маріам на сім днів була відлучена, — перебувала поза табором. І народ не вирушив, доки Маріам не стала чистою. 16 А після цього народ вирушив з Асирота й отаборився в пустелі Фаран.