Бунт Корея проти Мойсея
1 І взяли Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левієвого, і Датан, і Авірон, сини Еліявові, та Он, син Пелета, сини Рувимові,
2 та й повстали проти Мойсея, а з ними двісті й п’ятдесят мужів Ізраїлевих синів, начальники громади, закликувані на збори, люди вельможні.
3 І зібралися вони на Мойсея та на Аарона, та й сказали до них: “Досить вам, бо вся громада — усі вони святі, а серед них Господь! І чому ви несетеся понад зборами Господніми?”
4 І почув це Мойсей, та й упав на обличчя своє.
5 І промовив він до Корея та до всієї громади його, говорячи: “Уранці Господь дасть знати, хто Його та хто святий, щоб наблизити його до Себе; а кого вибере, того Він і наблизить до Себе.
6 Зробіть ви оце: візьміть собі кадильниці, Корею та вся громадо твоя,
7 і дайте в них огню та покладіть на них кадила перед Господнє лице взавтра. І станеться, — той чоловік, що Господь його вибере, — він святий. Досить вам, Левієві сини!”
8 І сказав Мойсей до Корея: “Слухайте ж, Левієві сини, —
9 чи вам мало, що Бог Ізраїлів відділив вас від Ізраїлевої громади, щоб наблизити вас до Себе, і щоб ви виконували службу Господньої скинії, і стояли перед громадою, щоб служити їй?
10 І Він наблизив тебе та всіх братів твоїх, Левієвих синів, із тобою; а ти будеш домагатися ще й священства?
11 Тому ти та вся громада твоя змовилися проти Господа. А Аарон, — що він, що ви ремствуєте проти нього?”
12 І послав Мойсей та Аарон закликати Датана й Авірона, синів Еліявових, та сказали вони: “Не вийдемо!
13 Чи мало того , що ти вивів нас із краю, який тече молоком та медом, щоб повбивати нас у пустині? Хочеш ще панувати над нами, щоб бути також вельможею?
14 Ти не впровадив нас ані до Краю, що тече молоком та медом, ані не дав нам на власність поля та виноградники. Чи ти вибереш очі цим людям? Не вийдемо!”
15 А Мойсей сильно запалився, та й сказав до Господа: “Не обернися до їхнього приношення! Я не взяв від них жодного осла, і зла не вчинив жодному з них!”
16 І сказав Мойсей до Корея: “Ти та вся громада твоя будьте перед Господнім лицем, ти й вони та Аарон узавтра.
17 І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадила та й принесете перед Господнє лице кожен кадильницю свою, двісті й п’ятдесят кадильниць, і ти та Аарон, кожен кадильницю свою”.
18 І взяли кожен кадильницю свою, і поклали на них огню, і поклали на неї кадила, та й стали при вході скинії заповіту, а також Мойсей та Аарон.
19 І Корей зібрав на них усю громаду до входу скинії заповіту. І показалася слава Господня всій громаді!
20 І промовив Господь до Мойсея та до Аарона, говорячи:
21 “Відділіться від цієї громади, — Я винищу їх умить!”
22 А вони попадали на обличчя свої та й сказали: “Боже, Боже духів і кожного тіла! Як згрішить один чоловік, чи Ти будеш гніватися на всю громаду?”
23 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
24 “Скажи до громади, говорячи: Відступіться зо всіх боків від місця мешкання Корея, Датана й Авірона!”
25 І встав Мойсей, і пішов до Датана та Авірона, і пішли за ним старші Ізраїлеві.
26 І він промовляв до громади, говорячи: “Відступіть від наметів тих несправедливих людей, і не доторкніться до всього, що їхнє, щоб і ви не загинули за всі їхні гріхи!”
27 І вони відступилися від місця мешкання Корея, Датана й Авірона зо всіх боків; а Датан та Авірон вийшли, і стояли при вході наметів своїх, і жінки їх, і сини їх, та діти їхні.
28 І сказав Мойсей: “Оцим пізнаєте, що Господь послав мене зробити всі діла ці, що вони не з моєї вигадки .
29 Якщо вони повмирають, як умирає кожна людина, і їх спіткає доля кожної людини, то не Господь послав мене!
30 А коли Господь створить щось нове, і земля відкриє уста свої та й поглине їх та все, що їхнє, і вони зійдуть живі до шеолу , то пізнаєте, що люди образили Господа”.
31 І сталося, як скінчив він говорити всі ці слова, то розступилася та земля, що під ними!
32 А земля відкрила свої уста, та й поглинула їх, і доми їхні, і кожну людину, що Кореєва, та ввесь їх маєток.
33 І зійшли вони та все, що їхнє, живі до шеолу, і накрила їх земля, і вони погинули з‑посеред збору!
34 А ввесь Ізраїль, що був навколо них, повтікав на їхній крик, бо казали: “Щоб земля не поглинула й нас!”
35 І вийшов огонь від Господа, та й поїв тих двісті й п’ятдесят чоловік, що приносили кадило!
1 Коре, син Ісаара, сина Каата, сина Левія, і Датан та Авірон, сини Еліява, і Аун, син Фалета, Рувимового сина, змовилися 2 і виступили проти Мойсея. А з ними ще двісті п’ятдесят чоловіків, ізраїльських синів, старійшин громади, вибраних радників та знатних мужів. 3 Вони об’єдналися проти Мойсея та Аарона і сказали: Досить з вас! Уся громада — усі святі, і Господь посеред них! То чому ви підноситеся над Господньою громадою? 4 Почувши це , Мойсей упав на обличчя 5 і промовив до Коре та до всієї його громади, говорячи: Бог дослідив і пізнав тих, хто є Його, і хто — святі, і наблизив до Себе. Котрих Собі вибрав, тих Він наблизив до Себе! 6 Зробіть ось що: самі візьміть собі кадильниці — Коре та вся його громада — 7 і вранці перед Господом покладіть у них вогню, і підкладіть у них ладану. І буде так, — чоловік, якого вибере Господь, він — святий. Цього хай буде достатньо для вас, сини Левія! 8 І сказав Мойсей Коре: Вислухайте мене, сини Левія. 9 Хіба не досить для вас, що Бог Ізраїля відділив вас від ізраїльської громади і наблизив вас до Себе, щоб ви звершували служіння в Господньому наметі й стояли перед громадою, щоб служити їм? 10 Тож Він наблизив тебе і всіх твоїх братів, синів Левія, з тобою, а ви ще домагаєтеся бути священиками? 11 Тому ти і вся твоя громада зібралися проти Бога! А хто такий є Аарон, що ви нарікаєте на нього? 12 І Мойсей послав покликати Датана та Авірона, синів Еліява. Та вони сказали: Ми не прийдемо! 13 Хіба не достатньо того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком та медом, щоб умертвити нас у пустелі та щоб панувати над нами, як володар? 14 Хіба ж ти привів нас у землю, що тече молоком та медом, чи дав нам у спадок поля і виноградники? Невже ти виколов очі цим людям? Ми не підемо! 15 Мойсей дуже сильно обурився і звернувся до Господа: Не приймай їхньої жертви! У жодного з них я не взяв того, що зажадав, і не вчинив нікому з них зла! 16 А Коре Мойсей сказав: Освяти свою громаду, і завтра будьте готові перед Господом — ти, вони і Аарон! 17 І кожен нехай візьме свою кадильницю; ви покладете в них ладану і принесете перед Господа — кожен свою кадильницю, — двісті п’ятдесят кадильниць, і ти, і Аарон, — кожен свою кадильницю. 18 І кожний з них узяв свою кадильницю, вони поклали в них вогню і насипали на нього ладану. А Мойсей та Аарон стали біля входу в намет свідчення. 19 Коре ж напроти них, біля входу в намет свідчення, зібрав усю свою громаду. І Господня слава з’явилася всій громаді. 20 І заговорив Господь до Мойсея та Аарона, кажучи: 21 Відділіться від цієї громади, Я вигублю їх раз і назавжди. 22 А вони попадали на свої обличчя, і сказали: Боже, Боже духів і кожного тіла! Якщо згрішила одна людина, чи зіллється на всю громаду Господній гнів? 23 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 24 Звернися до громади, говорячи їй: Відступіть довкола від громади Коре! 25 Тож Мойсей устав і пішов до Датана та Авірона; разом з ним пішли всі ізраїльські старійшини. 26 І він промовив до громади, кажучи: Відійдіть від наметів цих непоступливих людей і не доторкайтеся до всього, що їхнє, щоб ви не загинули за всі їхні гріхи! 27 І вони відступили від намету Коре довкола. А Датан і Авірон вийшли, і стали біля входів у свої намети, — і їхні дружини, і їхні діти, і їхні домашні. 28 А Мойсей сказав: З того дізнаєтеся, що Господь послав мене робити всі ці справи, що я не від себе самого дію : 29 якщо вони помруть такою смертю, як у всіх людей, — коли відійдуть так само, як відходять усі люди, — тоді Господь не посилав мене. 30 Але якщо Господь засвідчить ознакою, і земля, розкривши свої вуста, поглине їх та їхнє майно, і їхні намети, і все, що їм належить , і вони живими зійдуть до аду, тоді пізнаєте, що ці люди викликали гнів Господа. 31 Коли він перестав говорити всі ці слова, то під ними розступилася земля. 32 І земля розкрилася і поглинула їх та їхнє майно й усіх людей, які були з Коре, і їхню худобу. 33 І вони та все те, що їхнє, зійшли живими до аду, і покрила їх земля, і вони пропали з-посеред громади. 34 А весь Ізраїль, ті, що довкола, втікали від їхнього голосу, бо говорили: Щоб часом і нас не поглинула земля! 35 І вийшов від Господа вогонь і пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, які приносили ладан.