1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 “Скажи до Елеазара, сина священика Аарона, і нехай він позбирає ті кадильниці з‑посеред погорілища, а огонь повикидає геть, бо вони освятилися,
3 кадильниці тих грішників, їхньою смертю. І нехай і вони зроблять із них биті бляхи на покриття для жертівника, бо приносили їх перед Господнє лице, і вони освятилися. І будуть вони знаком для Ізраїлевих синів”.
4 І взяв священик Елеазар мідяні кадильниці, що приносили їх ті , що спалені, і перекували їх на покриття для жертівника,
5 пам’ятка для Ізраїлевих синів, щоб чужий чоловік, хто не з Ааронового насіння, не наближався кадити кадило перед Господнім лицем, щоб не сталося з ними, як із Кореєм та з громадою його, як Господь говорив йому через Мойсея.
Новий бунт проти Мойсея та Аарона
6 А назавтра вся громада Ізраїлевих синів нарікали на Мойсея та на Аарона, говорячи: “Ви повбивали Господній народ!”
7 І сталося, коли громада збиралася на Мойсея та на Аарона, то обернулися вони до скинії заповіту, — аж ось покрила її хмара, і показалася слава Господня!
8 І ввійшли Мойсей та Аарон до переду скинії заповіту.
9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 “Вийдіть з‑посеред цієї громади, а Я винищу їх умить!” І вони попадали на обличчя свої.
11 І сказав Мойсей до Аарона: “Візьми кадильницю, і поклади на неї огню від жертівника, і поклади кадила, та й понеси швидко до громади, та й очисть її, бо вийшов гнів від Господнього лиця, і розпочалася поразка”.
12 І взяв Аарон, як говорив Мойсей, і побіг до середини зборів, аж ось — розпочалася поразка народу! І він поклав кадила, і очистив народ.
13 І став він поміж умерлими та поміж живими, — і затрималась та поразка.
14 І було померлих поразкою чотирнадцять тисяч і сімсот, окрім померлих у справі Корея.
15 І вернувся Аарон до Мойсея до входу скинії заповіту, а поразка припинилася.
Чудо з Аароновою палицею
16 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
17 “Промовляй до Ізраїлевих синів, і візьми від них по одній палиці для батьківського дому, від усіх їхніх начальників для дому їхніх батьків, дванадцять палиць; і напиши ймення кожного на палиці його.
18 А Ааронове ймення напишеш на Левієвій палиці, бо одна палиця для голови дому батьків їх.
19 І покладеш їх у скинії заповіту перед ковчегом свідоцтва, де Я, за умовою, буду являтися вам.
20 І станеться, — той чоловік, що Я виберу його, його палиця зацвіте. І Я відхилю від Себе нарікання Ізраїлевих синів, що вони нарікають на вас”.
21 І Мойсей промовляв до Ізраїлевих синів, і дали йому всі їхні начальники по палиці від кожного начальника для дому їхніх батьків, дванадцять палиць. А палиця Ааронова — серед їхніх палиць.
22 І поклав Мойсей ті палиці перед Господнім лицем у скинії заповіту.
23 І сталося назавтра, — і ввійшов Мойсей до скинії заповіту, аж ось зацвіла Ааронова палиця для Левієвого дому, — і пустила пуп’янки, і зацвіла квіткою, і випустила дозрілі мигдалі!
24 І виніс Мойсей усі ті палиці з‑перед Господнього лиця до всіх Ізраїлевих синів, і вони побачили, і взяли кожен свою палицю.
25 І сказав Господь до Мойсея: “Верни Ааронову палицю до ковчегу свідоцтва, щоб берегти на ознаку для неслухняних синів, і спиниш їхні нарікання проти Мене, щоб не повмирали вони”.
26 І зробив так Мойсей, — як Господь наказав був йому, так він і зробив.
27 І сказали Ізраїлеві сини до Мойсея, говорячи: “Тож ми повмираємо, погинемо, усі ми погинемо!
28 Кожен, хто наблизиться до Господньої скинії, помре. Чи ж ми до решти вимремо?”
1 І промовив Господь до Мойсея 2 і до Елеазара, сина Аарона-священика: Зберіть мідні кадильниці з-поміж спалених, а цей чужий вогонь розсипте там, бо освятилися 3 кадильниці цих грішників ціною їхніх душ. І зробіть з них ковані пластинки для покриття жертовника, адже їх приносили перед Господа, тож вони освятилися і стали знаком для ізраїльських синів. 4 І Елеазар, син Аарона-священика, взяв мідні кадильниці, які поприносили ті, хто згорів, і вони настелили їх на покриття жертовника, — 5 на згадку ізраїльським синам, щоб хтось сторонній, який не є нащадком Аарона, не підходив, щоб класти ладан перед Господом, аби не сталося з ним так, як з Коре і його бунтівною громадою, — як і сказав Господь через посередництво Мойсея. 6 А наступного дня ізраїльські сини нарікали на Мойсея та Аарона, кажучи: Ви вигубили Господній народ! 7 І сталося, коли громада зійшлася разом проти Мойсея і Аарона, і накинулася на намет свідчення, — аж ось його покрила хмара, і з’явилася Господня слава. 8 Мойсей та Аарон вийшли на передню сторону намету свідчення. 9 І Господь заговорив до Мойсея і Аарона, кажучи: 10 Відділіться від цієї громади, і Я вигублю їх враз! І вони впали на свої обличчя. 11 І Мойсей сказав Ааронові: Візьми кадильницю, поклади в неї вогню з жертовника і насип на нього ладану, і неси швидко в табір, і помолися за них! Бо вийшов з-перед Господа гнів, щоб почати знищувати народ. 12 І взяв Аарон, як і сказав йому Мойсей, та побіг до табору. А вже почалося вигублення народу. Тож він насипав ладану і помолився за народ. 13 Він став між мертвими та живими — і пагуба припинилася. 14 А тих, хто помер під час пагуби, було чотирнадцять тисяч сімсот, не рахуючи тих, які померли через Коре. 15 Тож Аарон повернувся до Мойсея, до входу в намет свідчення, — пагуба припинилася. 16 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 17 Звернися до ізраїльських синів, і візьми в них посохи, — посох з кожного роду по батьківській лінії; від усіх їхніх старійшин — за їхніми родами по батьківській лінії — дванадцять посохів; ти напиши ім’я кожного з них на його пососі. 18 А ім’я Аарона напиши на пососі Левія, бо є лише один посох, його і дадуть згідно з племенем по їхній батьківській лінії. 19 І покладеш їх в наметі свідчення, перед Свідченням, — там, де Я дам тобі Себе пізнати. 20 І станеться так , що в чоловіка, якого Я виберу, розквітне посох. Тож Я усуну з-перед Себе нарікання ізраїльських синів, яким вони нарікають на вас. 21 Тож Мойсей звернувся до ізраїльських синів, і всі їхні старійшини віддали йому свої посохи, — по одному посоху від кожного старійшини — за кількістю старійшин згідно з їхніми родами по батьківській лінії: дванадцять посохів, і посох Аарона був між їхніми посохами. 22 І Мойсей поклав посохи перед Господом у наметі свідчення. 23 А наступного дня сталося таке : Мойсей і Аарон увійшли в намет свідчення, — аж ось розквіт посох Аарона з дому Левія! Він пустив пагінці й зацвів квітами й уродив горіхи. 24 Мойсей же виніс усі посохи від Господньої присутності до всіх ізраїльських синів; вони роздивилися, і кожний узяв свій посох. 25 І сказав Господь до Мойсея: Поклади посох Аарона перед Свідченням, нехай зберігається він як знак для бунтівних синів. І хай припинять свої нарікання на Мене, — тоді не помруть! 26 І Мойсей з Аароном зробили так, як заповів Господь Мойсеєві, — так вони і зробили. 27 І промовили ізраїльські сини до Мойсея, кажучи: Ось ми повністю гинемо, пропадаємо, ми зовсім винищені. 28 Кожний, хто тільки доторкається до Господнього намету, гине. Невже ми зовсім вимремо?