1 Примхливий шукає сваволі, стає проти всього розумного.
2 Нерозумний не хоче навчатися, а тільки свій ум показати.
3 З приходом безбожного й ганьба приходить, а з легковаженням — сором.
4 Слова уст людини — глибока вода, джерело премудрости — бризкотливий потік.
5 Не добре вважати на обличчя безбожного, щоб праведного повалити на суді.
6 Уста нерозумного тягнуть до сварки, а слова його кличуть бійки.
7 Язик нерозумного — загибель для нього, а уста його — то тенета на душу його.
8 Слова обмовника — мов ті присмаки, і вони сходять у нутро утроби.
9 Теж недбалий у праці своїй — то брат марнотратнику.
10 Господнє Ім’я — сильна башта: до неї втече справедливий і буде безпечний.
11 Маєток багатому — місто твердинне його, і немов міцний мур ув уяві його.
12 Перед загибеллю серце людини високо несеться, перед славою ж — скромність.
13 Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупота та сором йому!
14 Дух дійсного мужа виносить терпіння своє, а духа прибитого хто піднесе?
15 Серце розумне знання набуває, і вухо премудрих шукає знання.
16 Дарунок людини виводить із утиску, і провадить її до великих людей.
17 Перший у сварці своїй уважає себе справедливим, але прийде противник його та й дослідить його.
18 Жереб перериває сварки, та відділює сильних один від одного.
19 Розлючений брат протиставиться більше за місто твердинне, а сварки, — немов засуви замку.
20 Із плоду уст людини насичується її шлунок, вона насичується плодом уст своїх.
21 Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.
22 Хто жінку чеснотну знайшов, знайшов той добро, і милість отримав від Господа.
23 Убогий говорить благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Є товариші на розбиття, та є й приятель, більше від брата прив’язаний.
1 Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді.
2 Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством.
3 Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім , — і навідуються до нього непошана і зневага.
4 Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують.
5 Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді.
6 Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть.
7 Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі.
8 Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть.
9 Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя.
10 Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич.
11 Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь.
12 Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним.
13 Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.
14 Розумний слуга гасить гнів людини. А хто підтримає малодушну людину?
15 Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають розуміння.
16 Дарунок людини поширює її володіння і садовить її поряд з можновладцями.
17 Праведний є власним обвинувачем у вступній промові на суді. Та нападає обвинувач — і сам стає оскарженим.
18 Жереб кладе край незгоді й між володарями визначає границі.
19 Коли братові допомагає брат, тоді він стає, як добре укріплене, високе місто, — сильний, наче збудований на міцному фундаменті царський палац.
20 Плодами своїх уст людина наповнює своє черево, — плодами своїх губ вона насититься.
21 Смерть і життя — у владі язика; ті, хто над ним панує, споживатимуть його плоди.
22 Хто знайшов добру жінку, знайшов милість, і від Бога він отримав радість.
22a Хто виганяє добру жінку, той викидає добро, а хто тримається перелюбниці, той безумний і безбожний.