1 Не завидуй злим людям, не бажай бути з ними,
2 бо їхнє серце говорить про здирство, а уста їхні мовлять про зло.
3 Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно.
4 А через пізнання кімнати наповнюються усіляким маєтком цінним та приємним.
5 Мудрий сильніший від сильного, а людина розумна — від повносилого.
6 Тому‑то провадь війну мудрими радами, бо спасіння — в численності радників.
7 Для безумного мудрість занадто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.
8 Хто чинити лихе заміряє, того звуть лукавим.
9 Замір глупоти — то гріх, а насмішник — огида людині.
10 Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила.
11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на страчення хилиться, — хіба не підтримаєш їх ?
12 Якщо скажеш: “Цього ми не знали!” — чи ж Той, Хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.
13 Їж, сину мій, мед, бо він добрий, а мед щільниковий — солодкий він на піднебінні твоїм, —
14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо знайдеш її , то ти маєш майбутність, і надія твоя не понищиться!
15 Не чатуй на помешкання праведного, ти безбожнику, не ограблюй мешкання його,
16 бо праведний сім раз впаде — та зведеться, а безбожний в погибіль впаде!
17 Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, — хай серце твоє не радіє,
18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його очах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе !
19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,
20 бо злому не буде майбутности, світильник безбожних погасне.
21 Бійся, сину мій, Господа та царя, не водися з непевними,
22 бо погибіль їхня нагло постане, а біду від обох тих хто знає?
23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді на обличчя — не добре.
24 Хто буде казати безбожному: “Праведний ти!” того проклинатимуть люди, і гніватись будуть на того народи.
25 А тим, хто картає його , буде миле оце , і прийде на них благословення добра!
26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.
27 Приготуй свою працю надворі, й оброби собі поле, а потім збудуєш свій дім.
28 Не будь ложним свідком на свого ближнього, і не підговорюй устами своїми.
29 Не кажи: “Як зробив він мені, так зроблю я йому, — верну людині за чином її!”
30 Я проходив край поля людини лінивої, та край виноградника недоумкуватого, —
31 і ось все воно позаростало терням, будяками покрита поверхня його, камінний же мур його був поруйнований…
32 І бачив я те , і увагу звернув, і взяв я поуку собі:
33 “Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, —
34 і приходить, немов мандрівник, незаможність твоя, і нужда твоя, як озброєний муж!”…
1 Сину, злим людям не заздри і не бажай бути з ними.
2 Адже їхнє серце вправляється в неправді, і біль спричиняють їхні вуста.
3 Дім будується мудрістю і зміцнюється розумом.
4 Знанням наповнюються комори: усяким багатством, цінністю та добром.
5 Мудрий кращий за сильного, а розумна людина — за великого землевласника.
6 Війна буває з досвідом керівництва, а допомога — від розважливого серця.
7 Мудрість і здоровий глузд при брамі серед мудреців. Мудрі не відвертаються від сказаного Господніми вустами,
8 але радяться на зборах. Недосвідчених застає смерть,
9 і безумець помирає в гріхах. Нечистота заплямує зловмисну людину
10 в день лиха і в день утиску, аж поки він пропаде.
11 Рятуй тих, кого ведуть на смерть, визволяй приречених, — не ухиляйся.
12 Якщо скажеш: Я того не знаю! — зрозумій, що Господь знає серця всіх; Той, Хто всіх наділив диханням, — Він усе знає, Він віддасть кожному за його ділами.
13 Їж мед, сину, бо вощина з медом — добра, — щоб у твоєму горлі було солодко.
14 Так само нехай сприймається мудрість твоєю душею. Коли ти її знайдеш, матимеш добрий кінець, і надія тебе не покине.
15 Не приводь безбожного в житло праведних і не будь заведений в оману через насичування черева.
16 Адже праведний сім разів упаде і встане, а безбожні ослабнуть в час лиха.
17 Якщо твій ворог упаде, не радій з того, і коли він спіткнеться, — не величайся.
18 Бо побачить Господь, і не буде Йому це до вподоби, тож відверне від нього Свій гнів.
19 Не зловтішайся над лиходіями і не заздри грішникам.
20 Адже в лиходіїв не буде нащадків, і світильник безбожних погасне.
21 Сину, май страх перед Богом і перед царем, і не виявляй до них обох непослуху.
22 Тому що зненацька зійде кара на безбожних — і хто збагне, які в них обох страждання?
22a Син, який зберігає слово, уникне погибелі, — адже він твердо прийняв його.
22b Нічого фальшивого хай не вимовить язик царя, — жодна неправда хай не зійде з його язика.
22c Язик царя — то не тілесний меч, і хто тільки буде переданий його владі , — той буде знищений.
22d Бо коли його гнів запалає, то мотузками нищить людей,
22e і пожирає їхні кістки та спопеляє, наче полум’я; навіть орлята не зможуть ними поживитися.
23 Це кажу вам, мудрим, аби знали: Недобре зважати на особу на суді.
24 Хто каже безбожному: Ти — праведний! — той буде проклятий народом і зненавиджений серед людей.
25 А ті, хто докоряє, виявляться кращими — на них зійде добре благословення.
26 Ті, які дають відповідь добрими словами, — цілують уста.
27 Приведи в порядок свої справи, аби відійти, будь готовим до поля, — іди за мною і відбудуєш свій дім.
28 Не будь фальшивим свідком проти свого співгромадянина, широко не розкривай свої вуста.
29 Не говори: Як він учинив зі мною, так і я поступлю з ним, — відплачу йому за те, що мене образив.
30 Нерозумна людина — як нива, і обділений розумом — як виноградник;
31 коли його залишиш, він посохне, весь поросте травою і стає запустілим, а його кам’яні огорожі валяться.
32 Згодом я покаявся, я уважно приглядався, щоб вибрати повчання.
33 Трохи дрімаю, трохи сплю, а трохи складаю руки на грудях, —
34 якщо так робиш, тебе неодмінно дожене, наче добрий бігун, твоя злиденність і твоя нужда.