Не ручись за чужого
1 Мій сину, якщо поручився ти за свого ближнього, дав руку свою за чужого, —
2 ти попався до пастки з‑за слів своїх уст, схоплений ти із‑за слів своїх уст!
3 Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого ближнього: іди, впади в порох, і на ближніх своїх напирай,
4 не дай сну своїм очам, і дрімання повікам своїм,
5 рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова!
Лінивство веде до злиднів
6 Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
8 вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.
9 Аж доки, лінюху, ти будеш вилежуватись, коли ти зі сну свого встанеш?
10 Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложити, щоб полежати, —
11 і прийде, немов волоцюга, твоя незаможність, і злидні твої, як озброєний муж!..
Оце ненавидить Господь
12 Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
13 він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
14 в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, —
15 тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий — і ліку нема!
16 Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидота душі Його:
17 очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
18 серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
19 свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!
Бwтькова зwповідь — сторож життя твогz
20 Стережи, сину мій, заповідь батька свого, і не відкидай науки матері своєї!
21 Прив’яжи їх на серці своєму назавжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Вона буде провадити тебе у ході, стерегтиме тебе, коли будеш лежати, а пробудишся — мовити буде до тебе!
Хто чинить перелюб, той знищує душу свою
23 Бо заповідь Божа — світильник, а наука — то світло, дорога ж життя — то навчальні картання,
24 щоб тебе стерегти від злосливої жінки, від облесливого язика чужинки.
25 Не жадай її вроди у серці своїм, і тебе хай не візьме своїми повіками, —
26 бо вартість розпусної жінки — то боханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну…
27 Чи візьме людина огонь на лоно своє, — і одіж її не згорить?
28 Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її?
29 Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї!
30 Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує,
31 та як буде він знайдений, — всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому!
32 Хто чинить перелюб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться,
34 бо заздрощі — лютість мужчини, і не змилосердиться він у день помсти:
35 він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!
1 Сину! Якщо ти поручився за свого друга, то передав свою руку ворогові.
2 Власні уста — міцна пастка для людини; вона попадає в тенета через губи власних уст.
3 Сину, чини те, що я тобі наказую: рятуйся, інакше через свого друга попадеш у руки злих людей ; іди, не занепадай, та й друга свого, за якого ти поручився, розворуши!
4 Не давай сну своїм очам, — не дозволяй задрімати своїм повікам,
5 аби спастися, наче сарна з тенет чи пташка із сильця.
6 Піди до мурашки, ледарю, та, спостерігаючи за її дорогами, переповнись заздрощами й стань мудрішим за неї.
7 Адже вона і землею не наділена, і наглядача не має, і під володарем не перебуває,
8 але вона влітку готує багато їжі, — у час жнив робить запаси.
8a Або піди до бджоли і навчися працелюбності — як старанно вона виконує свою роботу!
8b Плоди її праці використовують для здоров’я і царі, і прості люди, — вона всіма улюблена і славна.
8c Хоча незначна в неї сила, оскільки вона шанувала мудрість, то була звеличена.
9 Доки, ледарю, будеш лежати? Коли вже прокинешся зі сну?
10 Трохи поспиш, трохи посидиш, ще трохи подрімаєш, склавши руки на грудях,
11 тоді находить на тебе, мов поганий подорожній, убогість, і, мов добрий бігун, — нужда.
11a Якщо ж не будеш лінивим, то прийдуть твої жнива, наче джерело, а нужда втече, як поганий бігун.
12 Нерозумний і злочинний чоловік ходить недобрими дорогами.
13 Він підморгує оком, дає знак ногою і підказує знаками на пальцях,
14 а лукавим серцем повсякчас кує зло. Такий влаштовує колотнечу в місті.
15 За це раптово прийде його погибель, смерть і безповоротне знищення.
16 Він радий усьому, що Господь ненавидить, тож і загине через нечестивість своєї душі.
17 Погляд гордого, злий язик, руки, що проливають кров праведного,
18 серце, що затіває злі задуми, ноги, що поспішають чинити зло.
19 Фальшивий свідок розпалює неправду і насилає позови на братів!
20 Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері.
21 Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию.
22 Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою.
23 Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя,
24 аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої.
25 Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками.
26 Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків.
27 Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить?
28 Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг?
29 Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним.
30 Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує.
31 Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе.
32 А перелюбник через брак розуму губить свою душу,
33 терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік.
34 Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду,
35 жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.