1 Псалом Давидів.
Господи, кличу до Тебе, — поспішися до мене, почуй же мій голос, як кличу до Тебе!
2 Нехай стане молитва моя як кадило перед лицем Твоїм, підношення рук моїх — як жертва вечірня!
3 Поклади, Господи, сторожу на уста мої, стережи двері губ моїх!
4 Не дай нахилятися серцю моєму до речі лихої, — щоб учинки робити безбожністю, із людьми, що чинять переступ, і щоб не ласувався я їхніми присмаками!
5 Як праведний вразить мене, — то це милість, а докорить мені, — це олива на голову, її не відкине моя голова, бо ще і молитва моя проти їхнього зла.
6 Їхні судді по скелі розкидані, та слова мої вчують, бо приємні вони…
7 Як дрова рубають й розколюють їх на землі, так розкидані наші кістки над отвором шеолу.
8 Бо до Тебе, о Господи, Владико, мої очі, на Тебе надіюсь — не зруйновуй мого життя!
9 Бережи Ти від пастки мене, що на мене поставили, та від тенет переступників!
10 Хай безбожні попадають разом до сітки своєї, а я промину!
1 Псалом Давида. Господи, закликав я до Тебе, почуй мене! Зверни увагу на голос мого благання, коли я кличу до Тебе.
2 Нехай підійметься до Тебе молитва моя, як пахощі кадила, а мої піднесені руки — це вечірня жертва.
3 Господи, постав сторожу біля моїх уст і брами укріплення навколо моїх губ.
4 Не приверни моє серце до лукавих слів, щоб я не знаходив оправдання для гріхів з людьми, які чинять беззаконня, аби я не приєднався до їхніх обранців.
5 Мене покарає праведний у своєму милосерді й докорить мені, але олія грішного хай не намастить моєї голови, бо й моя молитва їм до вподоби.
6 Біля скелі були потоплені їхні судді. Почують мої слова, бо вони сповнені сили.
7 Як грудки землі розсипаються на землі, так розсипалися наші кості при аді.
8 Та до Тебе, Господи, Владико, очі мої! На Тебе покладаю надію, не забери моєї душі.
9 Захисти мене від пастки, яку на мене поставили, від сильця тих, які чинять беззаконня!
10 Грішники попадуться у власні пастки. Я сам, аж поки не мину.