1 Давидів.
Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої — до війни!
2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!
3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?
4 Людина стала до пари подібна, її дні — як та тінь проминуща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди, доторкнися до гір, — і вони задимують!
6 Заблищи блискавицею, — і їх розпорош, пошли Свої стріли, — і їх побентеж!
7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,
8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця — правиця зрадлива!
9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця — правиця зрадлива,
12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!
13 Повні наші комори, — вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються!
14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
15 Блаженний народ, що йому так ведеться , блаженний народ, що Господь — йому Бог!
1 Давид — про Голіафа. Благословенний Господь, Бог мій, Який вишколює мої руки до бою, а мої пальці — до війни.
2 Він — моя милість, моя охорона, мій помічник, мій визволитель і мій захисник. На Нього я покладаю надію, Він підпорядковує мені мій народ.
3 Господи, хто така людина, що Ти об’явився їй, і людський син, що поважаєш його?
4 Людина схожа до марноти, — її дні проминають, як тінь.
5 Господи, нахили Своє небо, зійди, доторкнися до гір — і задимляться.
6 Блисни блискавицею — і розпорошиш їх, пошли Свої стріли — і затрясеш ними.
7 Пошли Свою руку з висоти, визволи мене, врятуй мене від великих бід, від руки чужих синів,
8 уста яких говорили марне, а їхня правиця — це правиця неправди.
9 Боже, заспіваю Тобі пісню нову, на десятиструнному псалтирі заграю Тобі,
10 що даєш царям порятунок, спасаєш Давида, Свого раба, від згубного меча.
11 Визволи мене і спаси мене з рук синів чужинців, уста яких промовляли марне, а їхня правиця — це правиця неправди.
12 Їхні сини, як нові саджанці, посаджені в їхній молодості, а дочки їхні — гарні, подібні до храму.
13 Їхні покої заповнені, вони видають найрізноманітніше; їхні вівці дуже плодючі, вони плодяться у своїх дворах;
14 їхні воли ситі, нема поваленої огорожі, нема переходу, ні крику на їхніх площах.
15 Блаженним названо народ, якому так ведеться. Блаженний народ, в якого Господь — його Бог.