1 Давидів.
Судися, о Господи, з тими, хто судиться зо мною, воюй з тими, хто зо мною воює,
2 візьми малого й великого щита, — і встань мені на допомогу!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасникам, скажи до моєї душі: “Я — спасіння твоє!”
4 Нехай засоромляться й будуть поганьблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоромляться ті, хто лихо мені замишляє.
5 Бодай вони стали, немов та полова на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
6 нехай буде дорога їхня темна й сковзька, і Ангол Господній нехай їх жене, —
7 бо вони безпричинно тенета свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
8 Нехай нагла загибель, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у нагле нещастя, — бодай він до нього упав!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
10 Скажуть усі мої кості : “Господи, хто подібний до Тебе?” Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря — від його дерія.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
12 віддають мені злом за добро, осирочують душу мою!
13 А я, як вони хворували були, зодягався в верету, душу свою мучив постом, молитва ж моя поверталась на лоно моє…
14 Як приятель, буцімто брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жалобі по матері, був я засмучений, схилений…
15 А вони, як упав я, радіють та сходяться, напасники проти мене збираються, я ж не знаю про те ; кричать, і не вмовкають,
16 з дармоїдами та пересмішниками скрегочуть на мене своїми зубами…
17 Господи, — чи довго Ти будеш дивитись на це ? Відверни мою душу від їхніх зубів, від отих левчуків одиначку мою!
18 Я буду Тебе прославляти на зборах великих, буду Тебе вихваляти в численнім народі!
19 Нехай з мене не тішаться ті, хто ворогує на мене безвинно, нехай ті не моргають очима, хто мене без причини ненавидить,
20 бо говорять вони не про мир, але на спокійних у краї облудні слова вимишляють,
21 свої уста на мене вони розкривають, говорять: “Ага, ага! Наші очі це бачили!”
22 Ти бачив це , Господи, — не помовчи ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на суперечку мою,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
25 нехай не говорять у серці своїм: “Ага, — його маємо ми”, хай не кажуть вони: “Ми його проковтнули…”
26 Нехай посоромляться та застидаються разом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в ганьбу, хто рота свого розкриває на мене!
27 Хай співають та звеселяються ті, хто бажає мені правоти, і нехай кажуть завжди: “Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
1 Псалом Давида. Господи, учини суд над тими, котрі кривдять мене, побори тих, які воюють зі мною.
2 Візьми зброю та щит і підіймись мені на допомогу.
3 Витягни меча і перепини тих, які мене переслідують. Скажи моїй душі: Я — твоє спасіння.
4 Хай посоромляться й зазнають стиду ті, які дошукуються моєї душі, хай обернуться назад і покриються ганьбою ті, котрі виношують проти мене зло.
5 Хай стануть вони, як порох, який розносить вітер, — нехай прожене їх Господній ангел.
6 Нехай їхня дорога покриється темрявою і стане ковзкою, нехай ангел Господній їх переслідує.
7 Однак вони даремно наставили на мене свою згубну пастку, безпідставно дорікали моїй душі.
8 Нехай накриє їх сітка, про яку не знають, нехай їх схопить капкан, який самі прикрили, хай попадуться в ті ж тенета.
9 А моя душа радітиме в Господі, буде веселитися своїм Спасителем.
10 Усі мої кості скажуть: Господи, хто подібний до Тебе? Ти визволяєш бідного з рук тих, які сильніші за нього, а вбогого і нужденного — від тих, які його грабують.
11 Піднялися фальшиві свідки й стали допитувати мене про те, чого я не знав.
12 Відплатили мені злом за добро, осиротили душу мою.
13 А я, коли вони тривожили мене, одягався в мішковину, упокорював свою душу постом; тож моя молитва повернеться в моє нутро.
14 Я піклувався про кожного з них, як про друга, як про свого брата, і впокорювався — як той, хто ридає і сумує.
15 Вони ж з мене глузували, зійшлися, зібрали на мене кари, а я не знав; розділилися і не покаялися.
16 Цькували мене, глузливо висміювали, скреготали на мене своїми зубами.
17 Господи, коли Ти зглянешся? Відведи мою душу від їхнього злодіяння, мою єдину — від левів.
18 Я прославлятиму Тебе, Господи, на багатолюдному зібранні, оспівуватиму Тебе перед великим народом.
19 Не дай потішитися наді мною тим, які безпідставно ворогують проти мене, котрі без причини мене ненавидять і переморгуються очима:
20 бо зі мною вони говорять мирно, а в гніві задумують зраду.
21 Порозкривали на мене свої уста й сказали: Добре, добре! Побачили наші очі!
22 Ти побачив, Господи, тож не промовчи. Господи, не відступи від мене.
23 Устань, Господи, і зваж на мій суд і мою справу, Боже мій і Господи мій!
24 Суди мене за Своєю праведністю, Господи, Боже мій, аби не насміхалися наді мною
25 і не говорили у своїх серцях: Добре, добре нашій душі! Хай не скажуть: Ми проковтнули його!
26 Хай застидаються і засоромляться разом ті, які радіють з мого лиха, хай одягнуться в стид і сором ті, які вихваляються переді мною.
27 Хай радіють і веселяться ті, які бажають справедливості щодо мене, і хай завжди говорять ті, котрі бажають миру Своєму рабові: Тож буде звеличений Господь!
28 І язик мій буде навчатися Твоєї праведності та як віддавати весь день Тобі хвалу.