1 Псалом Давидів. На пам’ятку.
2 Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай мені кари в Своїм пересерді,
3 бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спустилась на мене…
4 Від гніву Твого нема цілого місця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх,
5 бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони тяжчі над сили мої,
6 смердять та гниють мої рани з глупоти моєї…
7 Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,
8 бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема цілого місця…
9 Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого…
10 Господи, всі бажання мої — перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе.
11 Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність очей моїх — і вона не зо мною…
12 Друзі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставали оподаль…
13 Тенета розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе!
14 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває…
15 І я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має,
16 бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відповіси, Господи, Боже мій!
17 Бо сказав я: “Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!”
18 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
19 бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я!
20 А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги…
21 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром…
22 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
23 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасіння моє!
1 Псалом Давида. На спомин про суботу.
2 Господи, не докоряй мені Своїм гнівом, не картай мене обуренням Своїм;
3 бо Твої стріли позастрявали в мені, і Ти твердо поклав на мене Свою руку.
4 Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою моїм костям від моїх гріхів.
5 Адже мої гріхи піднялися вище моєї голови, вони лягли на мене, наче важкий тягар.
6 Мої рани загноїлися і смердять через моє безумство.
7 Я став нещасний, зовсім згорблений, весь день я тинявся сумний,
8 бо мої стегна зазнали знущань — нема здорового місця на моєму тілі.
9 Дуже пригнічений і принижений, я волав від стогону мого серця.
10 Господи, усі мої бажання — перед Тобою, мій стогін від Тебе не прихований.
11 Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло моїх очей — і воно не зі мною.
12 Мої друзі й мої приятелі наблизилися до мене й зупинилися, — мої найближчі стали осторонь.
13 А ті, які шукали моєї душі, насіли на мене, ті, котрі накликали на мене лихо, говорили безумне і весь день обмовляли мене .
14 Я ж, мов глухий, не чув, і мов німий, не відкривав своїх уст.
15 Я став, як та людина, що не чує і не має у своїх устах докору,
16 бо на Тебе, Господи, я надію покладаю. Ти почуєш, Господи, Боже мій.
17 Тож я сказав: Хай мої вороги не зловтішаються з мене; як тільки мої ноги захиталися, то вони гордовито проти мене виступили.
18 Та я готовий до бичування, а мій біль постійно переді мною.
19 Тож я своє беззаконня виявлю і буду журитися про свій гріх.
20 А мої вороги живуть, вони стали сильнішими за мене, намножилися ті, хто безпідставно мене ненавидить.
21 Ті, які відплачують злом за добро, обмовляли мене за те, що я добивався справедливості, (і мене, колись любого, відкинули, наче щось гидке і мертве).
22 Не залиши мене, Господи, Боже мій! Не відступи від мене.
23 Поспіши мені на допомогу, Господи мого спасіння.