1 Псалом навчальний, Асафів.
Нащо, Боже, назавжди Ти нас опустив, чого розпалився Твій гнів на отару Твого пасовиська?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, —
3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!..
4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, —
5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева…
6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами,
7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили…
8 Сказали вони в своїм серці: “Зруйнуймо їх разом!” і спалили в краю всі місця Божих зборів…
9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде …
10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки Ім’я Твоє?
11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ!
12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі!
13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах,
14 Ти левіятанові голову був потрощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині,
15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі!
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив!
18 Пам’ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє!
19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці , живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля!
21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють Імення Твоє!
22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам’ятай про щоденну наругу Свою від безумного!
23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає!
1 Повчання Асафа. Боже, чому Ти остаточно відкинув нас? Чому Твій гнів запалав на овець Твоєї отари?
2 Згадай Свою громаду, яку Ти придбав віддавна. Ти викупив жезл Своєї спадщини: це — гора Сіон, на якій Ти оселився.
3 Здійми, нарешті, Свої руки на їхню зухвалість, — за те зло, яке ворог накоїв у Твоїй святині.
4 На Твоєму святі вихвалялися ті, які Тебе ненавидять; підняли знамена — свої знамена, і не зрозуміли.
5 Начебто дерлися вгору,
6 начебто були в лісовій гущавині, — розтрощили сокирами двері її; ще й сікачем і ломом зруйнували її.
7 Спалили вогнем Твою святиню, опоганили до основ оселю Твого Імені.
8 У своєму серці їхні свояки сказали разом: Давайте вигубимо до тла із землі всі Божі свята!
9 Ми більше не бачимо наших знамен; уже немає пророка, і Він нас більше не знатиме.
10 Доки, Боже, ворог буде знущатися? Доки ворог буде постійно глумитися з Твого Імені?
11 Чому Ти завжди забираєш Свою руку, Свою правицю, з-посеред Твого лона?
12 Бог — одвіку наш Цар — звершив спасіння посеред землі!
13 Силою Своєю Ти встановив границі моря, Ти розтрощив у воді голови зміїв.
14 Ти розчавив голови дракона і дав його на поживу народам Ефіопії.
15 Ти пробив джерела й потоки, Ти висушив ріки Ітама.
16 Твій день і Твоя ніч. Ти створив світло та сонце.
17 Ти встановив усі границі землі. Створив літо й весну.
18 Тож пам’ятай: ворог поглумився з Господа, і безумний народ зневажив Твоє Ім’я.
19 Не віддай звірам душу, яка Тебе прославляє, не забудь назавжди душ Своїх убогих.
20 Поглянь на Свій завіт, бо темні закутки землі заповнені оселями беззаконня.
21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний та вбогий величатимуть Твоє Ім’я.
22 Устань, Боже, здійсни Свій суд. Згадай наклепи на Тебе від безумного, які зводить увесь день.
23 Не забудь голосу тих, які шукають захисту в Тебе. Гордість Твоїх ненависників постійно підіймається до Тебе.