Жінка, зодягнена в сонце, та семиголовий змій
1 І з’явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
3 І з’явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
4 Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить…
5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.
Архангол Михаїл скидає змія на землю
7 І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зі змієм війну. І змій воював та його анголи,
8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: “Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
11 І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
12 Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!”
Змій диявол переслідує жінку
13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я.
14 І жінці дані були два крила великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу.
15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.
16 Та жінці земля помогла, — і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст…
17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.
18 І я став на морському піску.
Жінка і семиголовий змій
1 І велика ознака з’явилася на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її ногами, а на її голові — вінець із дванадцяти зірок;
2 і маючи в утробі, вона кричала від болю — терпіла муки родів.
3 І з’явилася на небі інша ознака: ось, великий червоний дракон, який мав сім голів і десять рогів, і на його головах — сім вінців.
4 А його хвіст змів третину небесних зірок і скинув їх на землю. І змій став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли народить, пожерти її Дитину.
5 І вона народила Дитину чоловічої статі, Котра має пасти всі народи залізним жезлом. І взяте було її Дитя до Бога і до Його престолу.
6 А жінка втекла в пустелю, де мала місце, приготовлене Богом, щоб там утримувати її тисячу двісті шістдесят днів.
Архангел Михаїл скидає змія на землю
7 І сталася на небі війна: Михаїл та його ангели розпочали бій зі змієм. І змій воював, і його ангели.
8 І не перемогли: не знайшлося для них більше місця на небі.
9 І скинутий був великий дракон, давній змій, котрий зветься диявол і сатана, який обманює весь світ; скинутий він був на землю, і його ангели були скинуті з ним.
10 І я почув гучний голос на небі, що промовляв: Тепер настало спасіння і сила, і Царство нашого Бога, і влада Його Христа, оскільки скинуто обвинувача наших братів, який обвинувачує перед нашим Богом день і ніч.
11 І вони перемогли його кров’ю Агнця та словом свого свідчення, і не злюбили свого життя навіть до смерті.
12 Тому веселіться, небеса, і ті, хто живе на них! Горе землі й морю, бо до вас зійшов диявол, який у великій люті, знаючи, що має обмаль часу!
Змій-диявол переслідує жінку
13 І коли змій побачив, що скинений на землю, то став переслідувати жінку, яка народила Хлоп’ятко.
14 І було дано жінці два крила великого орла, щоб летіла в пустелю на своє місце, де буде переховуватися впродовж часу, часів і пів-часу від обличчя змія.
15 А змій випустив за жінкою зі своїх уст воду, наче ріку, щоби змити її рікою.
16 Та земля допомогла жінці, — земля відкрила свої уста й поглинула ріку, яку змій випустив зі своїх уст.
17 Тож змій розлютився на жінку і пішов воювати з рештою її нащадків, які зберігають Божі заповіді й мають свідчення Ісуса.
18 І опинився на морському піску.