Боаз опікується долею Рут
1 І сказала їй свекруха її Ноомі: “Дочко моя, ось я пошукаю для тебе місця спочинку, що буде добре тобі.
2 А тепер ось Боаз, наш родич, що була ти з його служницями, ось він цієї ночі буде віяти ячмінь на току.
3 А ти вмийся, і намастися, і надягни на себе кращу одежу свою, та й зійди на тік. Але не показуйся на очі тому чоловікові, аж поки він не скінчить їсти та пити.
4 І станеться, коли він ляже, то ти зауваж те місце, де він лежить. І ти прийдеш, і відкриєш приніжжя його та й ляжеш, а він скаже тобі, що маєш робити”.
5 А та відказала до неї: “Усе, що ти кажеш мені, я зроблю”.
6 І зійшла вона на тік, і зробила все, як наказала їй свекруха її.
7 А Боаз з’їв та випив, та й стало весело йому на серці, і прийшов він покластися біля копиці. А вона тихо прийшла, і відкрила його приніжжя та й лягла.
8 І сталося опівночі, і затремтів той чоловік, та й звівся, — аж ось жінка лежить у приніжжі його!
9 І він сказав: “Хто ти?” А вона відказала: “Я невільниця твоя Рут. Простягни ж крило над своєю невільницею, бо ти мій родич”.
10 А він сказав: “Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка до мене ліпша від першої, — що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті.
11 А тепер, дочко моя, не бійся! Усе, що скажеш, я зроблю тобі, — бо все місто народу мого знає, що ти жінка чеснотна!
12 А тепер справді, що я родич, — та є родич ще, ближчий від мене.
13 Ночуй цю ніч, а ранком, — якщо він викупить тебе — добре, нехай викупить. А якщо він не схоче викупити тебе, то викуплю тебе я, — як живий Господь! Лежи тут аж до ранку”.
14 І лежала вона у приніжжі його аж до ранку, і встала, перше ніж можна розпізнати один одного. А він сказав: “Нехай не пізнають, що жінка приходила на тік”.
15 І він сказав: “Дай хустку, що на тобі, і подерж її”. І держала вона її, а він відміряв шість мір ячменю, і поклав на неї, та й пішов до міста.
16 А вона прийшла до своєї свекрухи. А та сказала: “Як справа, дочко моя?” А вона розповіла їй усе, що зробив їй той чоловік.
17 І сказала: “Ці шість мір ячменю він дав мені, бо сказав: Не приходь порожньо до своєї свекрухи”.
18 А та сказала: “Почекай, моя дочко, аж поки довідаєшся, як випаде справа, бо той чоловік не заспокоїться, доки не викінчить цієї справи сьогодні”.
1 Ноемінь, свекруха Рути , сказала їй: Дочко, чи не шукатиму тобі спочинку, щоб тобі було добре? 2 А тепер, хіба не наш найближчий родич Вооз, що з його молодицями ти була? Ось він цієї ночі віє ячмінь на току. 3 Ти ж помиєшся, помажешся, одягнеш на себе твій одяг і підеш до току. Не покажешся чоловікові, аж доки він не закінчить їсти і пити. 4 І буде, коли він засне, то дізнаєшся про місце, де він спить. Підеш, відкриєш при його ногах, і ляжеш, а він сповістить тобі те, що робитимеш.
5 А Рут промовила до неї: Усе, що тільки скажеш, учиню. 6 І вона пішла до току, і вчинила згідно з усім тим, що їй наказала її свекруха. 7 Вооз поїв і його серце розвеселилося, і він пішов спати біля частини купи зерна. Вона ж потай пішла і відкрила при його ногах.
8 Сталося ж опівночі, жахнувся чоловік і перелякався, — ось жінка спить в його ногах! 9 Він запитав: Хто ти? Вона ж відповіла: Я — Рут, твоя раба, — покладеш твоє крило на твою рабиню, бо ти — найближчий родич. 10 А Вооз сказав: Благословенна ти Господом Богом, дочко, бо більшим ти вчинила твоє останнє милосердя, ніж попереднє, що не пішла ти за одним із молодих, бідним чи багатим. 11 А тепер, дочко, не бійся, — усе, що ти сказала, я вчиню тобі, бо все плем’я мого народу знає, що ти є сильною жінкою, 12 і що я дійсно є близьким родичем, та є родич, ближчий за мене. 13 Переспи ніч, а вранці буде, що коли візьме тебе він, то добре, нехай бере, якщо ж не захоче тебе взяти, то візьму тебе я. Нехай живе Господь! Спи аж до ранку. 14 І вона спала в його ногах аж до ранку. Вона ж устала раніше, ніж хтось міг упізнати в темноті свого ближнього. І Вооз сказав: Хай не стане відомим, що жінка приходила до току.
15 І він сказав їй: Принеси фартух, що був на тобі. І вона тримала його, а він відміряв шість мірок ячменю та завдав їй на плечі . І вона пішла до міста. 16 Рут прийшла до своєї свекрухи, а та запитала: Що є, дочко? І вона розповіла їй усе, що для неї зробив той чоловік. 17 І сказала їй: Він дав мені цих шість мірок ячменю, бо сказав мені: Не підеш з порожніми руками до твоєї свекрухи! 18 Вона ж сказала: Сиди, дочко, доки ти не довідаєшся, як вирішиться справа. Адже чоловік не мовчатиме, аж доки не закінчить сьогодні справи.