Краса молодої
1 “Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з‑за серпанку твого! Твої коси — немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Ґілеадської!
2 Твої зубки — немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної…
3 Твої губки — немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука — скроня твоя за серпанком твоїм!
4 Твоя шия — немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
5 Два перса твої — мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями…
6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану…”
7 “Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
8 Зо мною з Ливану, моя наречена, зо мною з Ливану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!..
10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх — за всі пахощі!..
11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко — під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї — як ливанські ті пахощі!”
12 “Замкнений садок — то сестриця моя, наречена моя — замкнений садок, джерело запечатане…
13 Лоно твоє — сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!”…
Взаємне прагнення
16 “Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, — повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!”…
1 Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива. Твої очі голубині за твоїм покривалом. Твоє волосся, наче стада кіз, які показалися від Ґалааду. 2 Твої очі, наче стада обстрижених овець , які вийшли з купелі, усі з двійнятами, і бездітної між ними немає. 3 Твої губи, як червоний шнурочок, і твоя мова прекрасна. Твоя щічка без твого накриття, як кільце розрізаного граната. 4 Твоя шия, як башта Давида, збудована в Талпіоті. На ній розвішені тисяча щитів, усі стріли сильних. 5 Твої дві груді, як два малюки-близнята сарни, які пасуться між лілеями. 6 Доки ще дихає день і пересуваються тіні, я собі піду до гори Смирни і до пагорба Лівану.
7 Ти вся красива, моя подруго, і в тобі немає пороку. 8 Іди з Лівану, наречена, іди з Лівану! Прийди і перейди від початку Віри, від голови Саніра і Ермона, від кубла левів, від гір леопардів! 9 Ти полонила наше серце, моя сестро, наречена, ти полонила нас одним твоїм поглядом, одним намистом твоєї шиї. 10 Які гарні твої груди, моя сестро, наречена, які гарні твої груди, приємніші від вина, і запах твого одягу понад усі аромати. 11 Наречена, твої губи викапують стільниковий мед, — мед і молоко з твого язика, і запах твого одягу, як запах Лівану. 12 Моя сестра-наречена — огорожений сад, — огорожений сад, запечатане джерело. 13 Твоє віття — рай гранатових дерев з урожаєм вибраних плодів Кіпру з нардом, 14 нард і шафран, пахуча тростина і цинамон з усіма деревами Лівану, смирна, алое з усіма найкращими мазями; 15 джерело саду — криниця живої води, що витікає з Лівану.
16 Підіймися, північний вітре , і йди сюди ! Південний вітре , провій мій сад, і хай розпливуться мої аромати! Нехай спуститься мій коханий у свій сад і нехай їсть плоди його фруктових дерев.