1 “Прийшов я до саду свого, о сестро моя, наречена! Збираю я мирру свою із бальзамом своїм, споживаю свого стільника разом із медом своїм, п’ю вино я своє зі своїм молоком!.. Споживайте, співдрузі, — пийте досхочу, кохані!”
Молода з томлінням шукає свого молодого
2 “Я сплю, — моє ж серце чуває… Ось голос мого коханого!.. Стукає… “Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, — бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері — краплями ночі!”…
3 “Зняла я одежу свою, — як знову її надягну? Помила я ніжки свої, — як же їх занечищу?”…
4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, — і нутро моє схвилювалось від нього!..
5 Встала я відчинити своєму коханому, — а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців…
6 Відчинила своєму коханому, — а коханий мій зник, відійшов!.. Душі не ставало в мені, як він говорив… Я шукала його, та його не знайшла… Я гукала його, та він не відізвався до мене…
7 Стріли мене сторожі, що ходять по місті, — набили мене, завдали мені рани… Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!”
8 “Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — як мого коханого стрінете ви, що йому повісте? — Що я хвора з кохання!”
9 “Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?”
10 “Коханий мій білий і рум’яний, визначніший він від десяти тисяч інших …
11 Голова його — щиреє золото, його кучері — пальмове віття, чорні, як ворон…
12 Його очі — немов голубки над джерелами водними, у молоці повимивані, що над повним струмком посідали!
13 Його личка — як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра текуча!
14 Його руки — стовпці золоті, повисаджувані хризолітом, а лоно його — твір мистецький з слонової кости, покритий сапфірами!
15 Його стегна — стовпи мармурові, поставлені на золотії підстави! Його вигляд — немов той Ливан, він юнак — як ті кедри!
16 Уста його — солодощі, і він увесь — пожадання… Оце мій коханий, й оце мій дружок, дочки єрусалимські!”
1 Я ввійшов до мого саду, моя сестро, моя наречена, я зібрав мою смирну з моїми ароматами, я з’їв мій хліб з моїм медом, я випив моє вино з моїм молоком. Їжте, друзі, пийте і впивайтеся, брати!
2 Я сплю, та моє серце чує. Голос мого коханого стукає у двері: Відкрий мені, моя сестро, моя подруга, моя голубка, моя досконала, бо моя голова покрита росою і моє волосся — краплями ночі! 3 Я скинула свій верхній одяг, як його вдягатиму? Я помила свої ноги, як їх забрудню? 4 Мій коханий простягнув свою руку крізь отвір, і моє нутро затріпотіло до нього. 5 Я встала, щоб відкрити моєму коханому, мої руки капали смирною, мої пальці — добірну смирну на ручки замка. 6 Я відкрила моєму коханому, та мій коханий пішов! Моя душа вийшла, коли він говорив, я його шукала, та його не знайшла, я закликала до нього, та він мене не почув. 7 Мене спіткали вартові, які обходили місто, мене побили, мене поранили, вартові мурів забрали в мене мою накидку.
8 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, якщо знайдете мого коханого, що йому сповістите? Що я зранена любов’ю.
9 Чим твій коханий інший від коханого, красуне між жінками, чим твій коханий інший від коханого, що ти нас так благала?
10 Мій коханий — білий і рудий, вибраний з-поміж десятьох тисяч. 11 Його голова — золота і чисте золото, його волосся — кучеряве, чорне, наче в крука, 12 його очі, як у голуба при водяних ставках, вимиті в молоці, які сидять біля водяних ставків, 13 його щоки, наче посудини з ароматами, що видають запашність, його губи — лілеї, що капають добірну смирну, 14 його руки — карбовані, золоті, повні, тарсійські, його живіт — слонова таблиця на камені сапфіра, 15 його ноги — мармурові стовпи, закріплені на золотих основах, його вигляд, як Лівану, вибраний, як кедри, 16 його горло — солодкість і повністю пожадане. Це — мій коханий, і це — мій друг, дочки Єрусалима!