Іще про красу молодої
1 “Вернися, вернись, Суламітко! Вернися, вернися, — нехай ми на тебе надивимось!” “Чого вам дивитися на Суламітку, немовби на танець військовий?”
2 “Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя ! Заокруглення стегон твоїх — мов намисто, руками мистецькими виточене!
3 Твоє лоно — немов круглоточена чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт — сніп пшениці, оточений тими лілеями!
4 Два перса твої — немов двоє сарняток близнят!
5 Твоя шия — як башта із кости слонової, твої очі — озерця в Хешбоні при брамі того Бат‑Рабіму, в тебе ніс — немов башта ливанська, що дивиться все в бік Дамаску!
6 Голівка твоя на тобі — мов Кармел, а коса на голівці твоїй — немов пурпур, — полонений цар тими кучерями!
7 Яка ти прекрасна й приємна яка, о кохання в розкошах!
8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса — до грон виноградних!
9 Я подумав: виберуся на цю пальму, схоплюся за віття її, — і нехай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а пахощ дихання твого — як яблука!”…
Молода кличе молодого
10 “А уста твої — як найліпше вино: простує воно до мого коханого, чинить промовистими й уста сплячих!
11 Я належу своєму коханому, а його пожадання — до мене!
12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!
13 Устанемо рано, й ходім у сади‑виногради, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвілись, чи гранатові яблуні порозцвітали?.. Там кохання своє тобі дам!
14 Видадуть пах мандрагори , при наших же входах — всілякі коштовні плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!”
1 Повернися, повернися, Суламітко, повернися, повернися, і тебе побачимо. Що ви побачили в Суламітці? Вона приходить, як хороводи полків. 2 Якими прекрасними є твої кроки у взутті, дочко князя? Ритмічні рухи твоїх стегон подібні до намиста, — діло рук митця. 3 Твій пупець — карбована чаша, якій не бракує змішаного вина. Твій живіт — сніп пшениці, огороджений лілеями. 4 Твої дві груді — як два малюки-близнюки сарни. 5 Твоя шия, як вежа зі слонової кості. Твої очі, як озера в Есевоні в брамах Дочки численних. Твої ніздрі, як вежа Лівану, що дивиться в напрямку Дамаску. 6 Твоя голова на тобі, як Кармил, і плетінки твоєї голови, наче багряниця, цар, зв’язаний в коридорах. 7 Як ти прикрасилася, і якою солодкою ти, любове, у твоїх насолодах стала?
8 Це — твоя велич, ти уподібнилася до пальми, а твої груди — до виноградних грон. 9 Я сказав: Вилізу на пальму, схоплюся за її верхівки, і твої груди будуть, як грона винограду, а запах твоєї ніздрі, як у яблука, 10 а твоє горло, як добре вино, що йде твоєму коханому на добро, що досягає моїх губ і зубів.
11 Я — для мого коханого, і на мене його увага. 12 Іди сюди , мій коханий, вийдемо на поле, поселимося в селах. 13 Рано будемо у виноградниках, побачимо, чи зацвів виноград, чи розквіт цвіт винограду, чи зацвіли гранатові дерева. Там тобі дам мої груди. 14 Мандраґори видали запах, і біля наших дверей усі добірні плоди, нові до старих, — мій коханий, я для тебе зберегла.