Вічна взаємна любов молодого й молодої
1 “О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, — і ніхто мені не докоряв би!
2 Повела б я тебе й привела б у дім нені своєї: ти навчав би мене, я б тебе напоїла вином запашним, соком гранатових яблук своїх!
3 Ліва рука його — під головою моєю, правиця ж його — пригортає мене!..
4 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, — нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби!”
5 “Хто вона, що виходить із пустині, спираючися на свого коханого? Під яблунею я збудила тебе, — там повила тебе мати твоя, там тебе повила твоя породителька!”
6 “Поклади ти мене, як печатку на серце своє, як печать на рамено своє, бо сильне кохання, як смерть, заздрощі непереможні, немов той шеол, — його жар — жар огню, воно полум’я Господа!
7 Води великі не зможуть згасити кохання, ані ріки його не заллють! Коли б хто давав за кохання маєток увесь свого дому, то ним погордили б зовсім!”…
8 “Є сестра в нас мала, й перс у неї нема ще . Що зробимо нашій сестричці в той день, коли сватати будуть її? —
9 Якщо вона мур, — забороло із срібла збудуємо на ній, а якщо вона двері — обкладемо кедровою дошкою їх”…
10 “Я мур, мої ж перса — як башти, — тоді я була в його очах, мов та, яка спокій провадить”…
11 “Виноградника мав Соломон у Баал‑Гамоні, виноградника він віддавав сторожам, — щоб кожен приносив за плід його тисячу срібла.
12 Але мій виноградник, що маю його, при мені! Тобі, Соломоне, хай буде та тисяча, а сторожам його плоду — дві сотні!
13 О ти, що сидиш у садках, — друзі твої прислухаються до твого голосу: дай почути його і мені!”
14 “Утікай, мій коханий, і станься подібний до сарни собі, чи до молодого оленя у бальзамових горах!”
1 О, якби ти, мій коханий, був тим, хто ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе ззовні, я цілувала б тебе, і ніхто не зневажав би мене. 2 Обійму тебе, введу тебе в дім моєї матері й до покою тієї, яка мене зачала. Напою тебе вином з ароматними травами, із соку моїх гранатових яблук. 3 Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме. 4 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає.
5 Хто вона, котра виходить у білому, опираючись на свого коханого? Я тебе розбудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, яка тебе породила. 6 Поклади мене, як печать на твоєму серці, як печать на твоєму плечі. Адже любов сильна, як смерть, ревнощі тверді, як ад, її іскри — вогняні іскри — її полум’я. 7 Велика вода не зможе загасити любові, і ріки її не затоплять. Якщо хтось віддаватиме все своє майно за любов, ним тільки погордують !
8 Наша сестра маленька і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, коли тільки заговорять про неї? 9 Була б вона стіною, то збудували б на ній срібні башти, а була б вона брамами, то розписали б на ній кедрові дошки. 10 Я — мур, і мої груди, немов башти. Я була в його очах, як та, котра знаходить мир.
11 У Соломона у Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожам, кожний мав принести з його плоду тисячу срібних. 12 Мій виноградник, саме мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, які стережуть його плід. 13 Ти сидиш в садах, і приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути. 14 Біжи, мій коханий, і уподібнися до сарни чи молодого оленя на горах ароматів!