Привіт Титові
1 Павло, раб Божий, а апостол Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і пізнанні правди, що за благочестям,
2 в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необманливий Бог,
3 і часу свого з’явив Слово Своє в проповіданні, що доручене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, —
4 до Тита, щирого сина за спільною вірою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого!
Старші церковні
5 Я для того тебе полишив був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настановив по містах, як тобі я звелів, —
6 коли хто бездоганний, муж єдиної дружини, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухняність.
7 Бо єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п’яниця, не заводіяка, не корисливий,
8 але гостинний до приходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стриманий,
9 що тримається вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних.
Визнаваймо Бога вчинками
10 Багато‑бо є неслухняних, марнословців, зводників, особливо ж з обрізаних, —
11 їм треба уста затуляти: вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного.
12 Сказав один з них, їхній власний пророк : “Крітяни завжди брехливі, люті звірі, черевані ліниві”!..
13 Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були,
14 і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються.
15 Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління.
16 Вони твердять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.
Вітання Титові
1 Павло, раб Божий, апостол Ісуса Христа, згідно з вірою Божих вибраних і пізнанням істини, згідно з побожністю,
2 в надії на вічне життя, яке обіцяв перед вічними часами Бог, в Якому немає неправди.
3 Він же свого часу об’явив Своє Слово проповіддю, яка була доручена мені за наказом нашого Спасителя Бога, —
4 до Тита, справжнього сина за спільною вірою: благодать і мир від Бога Отця і [Господа] Ісуса Христа, нашого Спасителя.
Божі управителі
5 Для того я залишив тебе на Криті, щоб ти впорядкував недокінчене й наставив пресвітерів у містах, як я тобі звелів:
6 коли хто бездоганний, є чоловіком однієї дружини, має віруючих дітей, не звинувачених у розпусті чи в неслухняності.
7 Бо треба, щоб єпископ — як Божий управитель — був бездоганний, не гордий, не гнівливий, не п’яниця, не задерикуватий, не користолюбець,
8 але гостинний, який любить добро, мудрий, справедливий, побожний, стриманий,
9 який дотримується вірних принципів згідно з ученням, аби був здатний потішати здоровим навчанням і переконувати противників.
Учинками не відрікатися Бога
10 Тому що є багато таких, які не коряться, пустослівних і обманщиків, особливо з обрізаних,
11 яким треба затуляти рота, бо вони руйнують цілі сім’ї, навчаючи того, чого не слід, задля ганебної наживи.
12 Сказав один із них — їхній власний пророк: Критяни — постійні брехуни, люті звірі, ліниві ненажери.
13 Це свідчення правдиве. Із цієї причини викривай їх нещадно, аби ставали здоровими у вірі,
14 не приймаючи ні юдейських небилиць, ні заповідей людей, які відвертаються від істини.
15 [Адже] для чистих — усе чисте, а для нечистих і невірних ніщо не є чистим, оскільки в них нечистий і розум, і сумління.
16 Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до жодного доброго діла.