Аннина пісня‑молитва
1 Анна ж молилася, говорячи: Радіє моє серце в ГОСПОДІ! Мій ріг піднявся в ГОСПОДІ. Свої уста я широко відкриваю щодо своїх ворогів, адже я радію Твоїм спасінням.
2 Ніхто не є таким святим, як ГОСПОДЬ, – немає нікого, окрім Тебе! Немає такої скелі, як наш Бог!
3 Не намножуйте зарозумілих речей! Нехай не виходить з ваших уст зухвальство, оскільки ГОСПОДЬ є Богом, Котрий досліджує вчинки.
4 Луки могутніх зламаються, а немічні оперізуються силою.
5 Ситі йдуть у найми за шматок хліба, а ті, що голодували, відпочивають, адже неплідна народжує сімох, а багатодітна марніє силами.
6 ГОСПОДЬ учиняє смерть, але й повертає до життя; принижує до шеолу, але й підіймає до небес .
7 Від ГОСПОДА зубожіння і багатство, – Він понижує і підносить угору.
8 З пороху Він підносить бідного, з болота підіймає нужденного, щоб його посадити з можновладцями й дати йому у спадщину престол слави. Адже всі опори землі ГОСПОДНІ, й на них Він установив Усесвіт.
9 Він оберігає кроки вірних Йому, а нечестиві гинуть у темряві, адже не власною силою стає могутньою людина.
10 Хто бореться з ГОСПОДОМ, буде переможений, – Всевишній з неба їх розгромить, адже Він судитиме світ від краю й до краю! Він дає потугу Своєму цареві й високо підносить ріг Свого помазаника...
Провини Ілієвих синів
11 Отже, Елкана повернувся до свого дому, в Рамі, а хлопчик залишився служити ГОСПОДЕВІ під наглядом священика Ілія.
12 Проте сини Ілія були негідними людьми й не дбали про служіння ГОСПОДУ.
13 Вони не дотримувались ні священичих обов’язків, ні правил щодо народу. Коли людина приносила жертву, і як м’ясо вже варилось, то приходив слуга священика з тризубою вилкою в руках,
14 і встромляв її у великий котел, чи в каструлю, або в казан, чи в горщик, – і все, що потрапляло на вилку, священик забирав собі. Так вони чинили відносно всіх ізраїльтян, котрі приходили в Шіло.
15 Навіть ще до того, як спалювали на жертовнику жир, приходив священика слуга й говорив до того, хто приносив жертву: Дай мені м’яса на печеню для священика; вареного м’яса він не приймає, а лише сире!
16 А коли той чоловік говорив: Спочатку потрібно спалити жир, а вже тоді візьмеш, що забажаєш, – то слуга заперечував: Ні, віддавай зараз, а якщо ні, то візьму силою!
17 Тому гріх перед ГОСПОДОМ тих обох молодиків був дуже тяжкий, адже вони зневажливо ставились до ГОСПОДНІХ жертвоприношень...
18 А хлопчина Самуїл, одягнутий у лляний ефод, служив перед ГОСПОДОМ.
19 Його матір виготовляла для нього малий одяг за віком, і щороку приносила йому, коли приходила зі своїм чоловіком задля принесення щорічної жертви.
20 Ілій щоразу благословляв Елкану та його дружину, говорячи: Нехай ГОСПОДЬ нагородить тебе нащадком від цієї жінки замість випрошеного й відданого ГОСПОДУ. Після цього вони повертались до своєї місцевості.
21 Тож ГОСПОДЬ зглянувся на Анну: вона знову й знову вагітніла і ще народила трьох синів та дві дочки, тоді як хлопчик Самуїл зростав із ГОСПОДОМ.
22 Хоча Ілій був у дуже похилому віці, він чув про все, що його сини витворяли з усіма ізраїльтянами, і знав, як вони віддаються розпусті з жінками, які прислуговували при вході до Намету Зустрічі.
23 Він говорив їм: Чому ви робите такі речі? Адже я чую про ваші злі вчинки від усього народу.
24 Ні, так не має бути , сини мої! Недобрі речі я чую про вас, – ви спроваджуєте народ до відступлення від ГОСПОДА!
25 Якщо людина згрішить проти людини, то в молитві віддають цю справу Богові; але якщо людина грішить проти ГОСПОДА, то хто за неї заступиться в молитві? Проте вони (сини ) не слухали застережень свого батька, тому ГОСПОДЬ вирішив їх знищити.
26 А тим часом підліток Самуїл поступово підростав і, здобуваючи прихильність як у ГОСПОДА, так і повагу серед людей.
27 Одного разу прийшов до Ілія Божий чоловік, і переказав йому слова ГОСПОДА: Хіба Я, насправді, не об’являвся домові твого батька, коли вони були ще в Єгипті, в краю фараонів!
28 Я обрав його (Левія ) з-поміж усіх ізраїльських племен Собі як священика, аби він міг наближатись до Мого жертовника, звершувати кадіння ладаном й носити ефод переді Мною; Я дав також домові твого батька всі жертвоприношення Ізраїлевих нащадків, що проходять через вогонь.
29 Для чого ж ви зневажаєте Мої жертви та Мої приношення, які Я призначив для Святині? Адже ти поважаєш своїх синів більше, ніж Мене; ви жирієте від кращих первоплодів усіх жертв Мого народу, Ізраїлю!?
30 Тому ось таке рішення ГОСПОДА, Бога Ізраїлю: Хоч Я, справді, обіцяв твоїм нащадкам, як і нащадкам твого прабатька, що повіки будете ходити переді Мною, проте тепер приречення ГОСПОДА інше: Так не буде! Адже тих, котрі шанують Мене, вшаную і Я, але ті, котрі Мене зневажають, будуть зневажені!
31 Оце наближається час, коли Я відітну твоє рамено (силу ) від рамена твого батьківського роду, аби не доживала в твоєму поколінні людина до похилого віку.
32 Ти з досадою, як супротивник, дивитимешся на Моє місцеперебування, – на все те добро, яке Я чинитиму Ізраїлю, але в твоєму роду ніколи не буде людини похилого віку.
33 І все ж декого з твоїх нащадків не відкину від Мого жертовника, аби було прикро твоїм очам і страждала твоя душа. Ось чому кожен, хто народжуватиметься серед твоїх нащадків, вмиратиме в розквіті сил.
34 Ознакою для тебе буде те, що станеться з обома твоїми синами, Хофні та Пінхасом. Вони обидва загинуть в один день.
35 А для Себе Я поставлю вірного священика, який діятиме за бажанням Мого серця та буде Мені до душі. Я збудую йому надійний дім. Він ходитиме перед Моїм Помазаником постійно.
36 Буде так, що кожен, хто залишиться з твого роду, прийде, аби йому поклонитись й, очікуючи від нього якусь монету, або буханець хліба, скаже: Признач мене хоч на якесь служіння, аби мати хоч шматок хліба .
1 And Hannah prayed, and said, My heart rejoiceth in the LORD, mine horn is exalted in the LORD: my mouth is enlarged over mine enemies; because I rejoice in thy salvation. 2 There is none holy as the LORD: for there is none beside thee: neither is there any rock like our God. 3 Talk no more so exceeding proudly; let not arrogancy come out of your mouth: for the LORD is a God of knowledge, and by him actions are weighed. 4 The bows of the mighty men are broken, and they that stumbled are girded with strength. 5 They that were full have hired out themselves for bread; and they that were hungry ceased: so that the barren hath born seven; and she that hath many children is waxed feeble. 6 The LORD killeth, and maketh alive: he bringeth down to the grave, and bringeth up. 7 The LORD maketh poor, and maketh rich: he bringeth low, and lifteth up. 8 He raiseth up the poor out of the dust, and lifteth up the beggar from the dunghill, to set them among princes, and to make them inherit the throne of glory: for the pillars of the earth are the LORD’s, and he hath set the world upon them. 9 He will keep the feet of his saints, and the wicked shall be silent in darkness; for by strength shall no man prevail. 10 The adversaries of the LORD shall be broken to pieces; out of heaven shall he thunder upon them: the LORD shall judge the ends of the earth; and he shall give strength unto his king, and exalt the horn of his anointed.
11 And Elkanah went to Ramah to his house. And the child did minister unto the LORD before Eli the priest.
12 ¶ Now the sons of Eli were sons of Belial; they knew not the LORD. 13 And the priests’ custom with the people was, that , when any man offered sacrifice, the priest’s servant came, while the flesh was in seething, with a fleshhook of three teeth in his hand; 14 And he struck it into the pan, or kettle, or caldron, or pot; all that the fleshhook brought up the priest took for himself. So they did in Shiloh unto all the Israelites that came thither. 15 Also before they burnt the fat, the priest’s servant came, and said to the man that sacrificed, Give flesh to roast for the priest; for he will not have sodden flesh of thee, but raw. 16 And if any man said unto him, Let them not fail to burn the fat presently, and then take as much as thy soul desireth; then he would answer him, Nay; but thou shalt give it me now: and if not, I will take it by force. 17 Wherefore the sin of the young men was very great before the LORD: for men abhorred the offering of the LORD.
18 ¶ But Samuel ministered before the LORD, being a child, girded with a linen ephod. 19 Moreover his mother made him a little coat, and brought it to him from year to year, when she came up with her husband to offer the yearly sacrifice.
20 ¶ And Eli blessed Elkanah and his wife, and said, The LORD give thee seed of this woman for the loan which is lent to the LORD. And they went unto their own home. 21 And the LORD visited Hannah, so that she conceived, and bare three sons and two daughters. And the child Samuel grew before the LORD.
22 ¶ Now Eli was very old, and heard all that his sons did unto all Israel; and how they lay with the women that assembled at the door of the tabernacle of the congregation. 23 And he said unto them, Why do ye such things? for I hear of your evil dealings by all this people. 24 Nay, my sons; for it is no good report that I hear: ye make the LORD’s people to transgress. 25 If one man sin against another, the judge shall judge him: but if a man sin against the LORD, who shall intreat for him? Notwithstanding they hearkened not unto the voice of their father, because the LORD would slay them. 26 And the child Samuel grew on, and was in favour both with the LORD, and also with men.
27 ¶ And there came a man of God unto Eli, and said unto him, Thus saith the LORD, Did I plainly appear unto the house of thy father, when they were in Egypt in Pharaoh’s house? 28 And did I choose him out of all the tribes of Israel to be my priest, to offer upon mine altar, to burn incense, to wear an ephod before me? and did I give unto the house of thy father all the offerings made by fire of the children of Israel? 29 Wherefore kick ye at my sacrifice and at mine offering, which I have commanded in my habitation; and honourest thy sons above me, to make yourselves fat with the chiefest of all the offerings of Israel my people? 30 Wherefore the LORD God of Israel saith, I said indeed that thy house, and the house of thy father, should walk before me for ever: but now the LORD saith, Be it far from me; for them that honour me I will honour, and they that despise me shall be lightly esteemed. 31 Behold, the days come, that I will cut off thine arm, and the arm of thy father’s house, that there shall not be an old man in thine house. 32 And thou shalt see an enemy in my habitation, in all the wealth which God shall give Israel: and there shall not be an old man in thine house for ever. 33 And the man of thine, whom I shall not cut off from mine altar, shall be to consume thine eyes, and to grieve thine heart: and all the increase of thine house shall die in the flower of their age. 34 And this shall be a sign unto thee, that shall come upon thy two sons, on Hophni and Phinehas; in one day they shall die both of them. 35 And I will raise me up a faithful priest, that shall do according to that which is in mine heart and in my mind: and I will build him a sure house; and he shall walk before mine anointed for ever. 36 And it shall come to pass, that every one that is left in thine house shall come and crouch to him for a piece of silver and a morsel of bread, and shall say, Put me, I pray thee, into one of the priests’ offices, that I may eat a piece of bread.