Чудо з горням оливи
1 Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував ГОСПОДА. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!
2 Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.
3 Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, – в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.
4 А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.
5 Отже, жінка пішла від нього, й так зробила , – вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд , а вона наливала олію .
6 Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.
7 Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…
Воскресіння сина шунамійки
8 Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли він там проходив, то заходив, аби там підживитись.
9 Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.
10 Давай влаштуємо окрему невеличку горішню світлицю, поставимо там для нього ліжко, стіл, стілець та свічник. Тож, коли він приходитиме до нас, заходитиме туди.
11 Одного разу, коли він прийшов туди, то зайшов до горішньої світлиці і приліг там.
12 Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.
13 Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.
14 Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.
15 Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.
16 Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!
17 Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які провістив їй Єлисей.
18 Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.
19 За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.
20 І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.
21 Вона піднялась наверх будинку , поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері , й вийшла.
22 Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного зі слуг і одну ослицю, – я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.
23 А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!
24 Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!
25 Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!
26 Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.
27 Коли ж вона на горі наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а ГОСПОДЬ чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!
28 Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?
29 Тоді він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш , то поклади мою палицю на обличчя дитини.
30 Але матір сказала: Як живий ГОСПОДЬ, і як живий ти, – я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.
31 Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!
32 Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.
33 Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися ГОСПОДУ.
34 Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла зігрілося тіло дитини.
35 Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.
36 Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.
37 Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла...
Чудесне нагодування ста чоловік
38 А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!
39 Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів , а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.
40 Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.
41 І сказав Єлисей : Візьміть борошна і киньте до казана. Тоді промовив: Наливай людям, і нехай їдять. І не було вже в казані нічого шкідливого.
42 Якось прийшов чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка хлібні первоплоди: двадцять ячмінних хлібів і зерно в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять!
43 Проте його слуга сказав: Як я покладу це перед сотнею людей? І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять, бо так говорить ГОСПОДЬ: Їстимуть і залишиться!
44 І той поклав перед ними, і вони поїли і залишилося, за словом ГОСПОДНІМ.
1 Now there cried a certain woman of the wives of the sons of the prophets unto Elisha, saying, Thy servant my husband is dead; and thou knowest that thy servant did fear the LORD: and the creditor is come to take unto him my two sons to be bondmen. 2 And Elisha said unto her, What shall I do for thee? tell me, what hast thou in the house? And she said, Thine handmaid hath not any thing in the house, save a pot of oil. 3 Then he said, Go, borrow thee vessels abroad of all thy neighbours, even empty vessels; borrow not a few. 4 And when thou art come in, thou shalt shut the door upon thee and upon thy sons, and shalt pour out into all those vessels, and thou shalt set aside that which is full. 5 So she went from him, and shut the door upon her and upon her sons, who brought the vessels to her; and she poured out. 6 And it came to pass, when the vessels were full, that she said unto her son, Bring me yet a vessel. And he said unto her, There is not a vessel more. And the oil stayed. 7 Then she came and told the man of God. And he said, Go, sell the oil, and pay thy debt, and live thou and thy children of the rest.
8 ¶ And it fell on a day, that Elisha passed to Shunem, where was a great woman; and she constrained him to eat bread. And so it was, that as oft as he passed by, he turned in thither to eat bread. 9 And she said unto her husband, Behold now, I perceive that this is an holy man of God, which passeth by us continually. 10 Let us make a little chamber, I pray thee, on the wall; and let us set for him there a bed, and a table, and a stool, and a candlestick: and it shall be, when he cometh to us, that he shall turn in thither. 11 And it fell on a day, that he came thither, and he turned into the chamber, and lay there. 12 And he said to Gehazi his servant, Call this Shunammite. And when he had called her, she stood before him. 13 And he said unto him, Say now unto her, Behold, thou hast been careful for us with all this care; what is to be done for thee? wouldest thou be spoken for to the king, or to the captain of the host? And she answered, I dwell among mine own people. 14 And he said, What then is to be done for her? And Gehazi answered, Verily she hath no child, and her husband is old. 15 And he said, Call her. And when he had called her, she stood in the door. 16 And he said, About this season, according to the time of life, thou shalt embrace a son. And she said, Nay, my lord, thou man of God, do not lie unto thine handmaid. 17 And the woman conceived, and bare a son at that season that Elisha had said unto her, according to the time of life.
18 ¶ And when the child was grown, it fell on a day, that he went out to his father to the reapers. 19 And he said unto his father, My head, my head. And he said to a lad, Carry him to his mother. 20 And when he had taken him, and brought him to his mother, he sat on her knees till noon, and then died. 21 And she went up, and laid him on the bed of the man of God, and shut the door upon him, and went out. 22 And she called unto her husband, and said, Send me, I pray thee, one of the young men, and one of the asses, that I may run to the man of God, and come again. 23 And he said, Wherefore wilt thou go to him to day? it is neither new moon, nor sabbath. And she said, It shall be well. 24 Then she saddled an ass, and said to her servant, Drive, and go forward; slack not thy riding for me, except I bid thee. 25 So she went and came unto the man of God to mount Carmel. And it came to pass, when the man of God saw her afar off, that he said to Gehazi his servant, Behold, yonder is that Shunammite: 26 Run now, I pray thee, to meet her, and say unto her, Is it well with thee? is it well with thy husband? is it well with the child? And she answered, It is well. 27 And when she came to the man of God to the hill, she caught him by the feet: but Gehazi came near to thrust her away. And the man of God said, Let her alone; for her soul is vexed within her: and the LORD hath hid it from me, and hath not told me. 28 Then she said, Did I desire a son of my lord? did I not say, Do not deceive me? 29 Then he said to Gehazi, Gird up thy loins, and take my staff in thine hand, and go thy way: if thou meet any man, salute him not; and if any salute thee, answer him not again: and lay my staff upon the face of the child. 30 And the mother of the child said, As the LORD liveth, and as thy soul liveth, I will not leave thee. And he arose, and followed her. 31 And Gehazi passed on before them, and laid the staff upon the face of the child; but there was neither voice, nor hearing. Wherefore he went again to meet him, and told him, saying, The child is not awaked. 32 And when Elisha was come into the house, behold, the child was dead, and laid upon his bed. 33 He went in therefore, and shut the door upon them twain, and prayed unto the LORD. 34 And he went up, and lay upon the child, and put his mouth upon his mouth, and his eyes upon his eyes, and his hands upon his hands: and he stretched himself upon the child; and the flesh of the child waxed warm. 35 Then he returned, and walked in the house to and fro; and went up, and stretched himself upon him: and the child sneezed seven times, and the child opened his eyes. 36 And he called Gehazi, and said, Call this Shunammite. So he called her. And when she was come in unto him, he said, Take up thy son. 37 Then she went in, and fell at his feet, and bowed herself to the ground, and took up her son, and went out.
38 ¶ And Elisha came again to Gilgal: and there was a dearth in the land; and the sons of the prophets were sitting before him: and he said unto his servant, Set on the great pot, and seethe pottage for the sons of the prophets. 39 And one went out into the field to gather herbs, and found a wild vine, and gathered thereof wild gourds his lap full, and came and shred them into the pot of pottage: for they knew them not. 40 So they poured out for the men to eat. And it came to pass, as they were eating of the pottage, that they cried out, and said, O thou man of God, there is death in the pot. And they could not eat thereof . 41 But he said, Then bring meal. And he cast it into the pot; and he said, Pour out for the people, that they may eat. And there was no harm in the pot.
42 ¶ And there came a man from Baal-shalisha, and brought the man of God bread of the firstfruits, twenty loaves of barley, and full ears of corn in the husk thereof. And he said, Give unto the people, that they may eat. 43 And his servitor said, What, should I set this before an hundred men? He said again, Give the people, that they may eat: for thus saith the LORD, They shall eat, and shall leave thereof . 44 So he set it before them, and they did eat, and left thereof , according to the word of the LORD.