Божий наказ про Пасху
1 І промовив ГОСПОДЬ до Мойсея й Аарона ще в Єгипетському краю такі слова: 2 Цей місяць для вас – початок місяців. Він буде для вас першим серед інших місяців року. 3 Зверніться до всієї Ізраїлевої громади з такими словами: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня на родину. Одне ягня на оселю. 4 Якщо ж сім’я надто мала, щоби з’їсти ягня, то нехай прийме до себе свого сусіда, який межує з його домом, відповідно до кількості душ. Розрахуйте, щоб ягняти вистачило для кожного, аби його з’їсти. 5 Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; можна взяти його з овець або кіз. 6 Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, – разом уся Ізраїлева громада. 7 І візьмуть трохи його крові, й помажуть нею обидва одвірки та верхню поперечку-наддвірок у тих домівках, у яких його їстимуть. 8 Тієї самої ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні; їстимуть його з опрісноками та гіркими травами. 9 Не їжте його сирим чи звареним у воді, а тільки спечене на вогні з головою, ногами та нутрощами. 10 Нічого з нього не залишайте до ранку. Коли щось з нього залишиться до ранку, спаліть у вогні. 11 А ось як будете його їсти: стан ваш має бути підперезаний, взуття – на ваших ногах, а посохи – у ваших руках. Їстимете його з поспіхом. Це – Пасха ГОСПОДНЯ. 12 Цієї ночі Я пройду по Єгипетському краю й уражу кожного первістка в Єгипетському краю, від людини до тварини, і здійсню суд над усіма єгипетськими богами. Я – ГОСПОДЬ! 13 А кров на одвірках осель, у яких перебуваєте ви, буде ознакою. Я побачу кров, і омину вас. Не буде серед вас згубної пошесті, коли уражатиму Єгипетський край.
14 І стане для вас цей день пам’ятним. Ви будете відзначати його, як свято для ГОСПОДА протягом усіх ваших поколінь. Як вічну постанову будете його святкувати. 15 Сім днів будете їсти опрісноки і вже з першого дня усунете всяку закваску з ваших осель. Кожний, хто їстиме квашене з першого дня до сьомого, той буде знищений з-посеред Ізраїлю. 16 У перший день буде святе зібрання, і в сьомий день також святе зібрання. Жодної праці не чинитимете в ті дні , за винятком того, що кожний споживатиме їжу, – тільки те й будете робити. 17 Ви маєте дотримуватися свята Опрісноків. Адже саме того дня Я вивів ваші загони з Єгипетського краю. Тому шануватимете цей день у ваших поколіннях, як вічну постанову. 18 Опрісноки будете їсти з вечора чотирнадцятого дня першого місяця і до вечора двадцять першого дня цього місяця. 19 Сім днів у ваших домах не повинно бути жодної закваски! Кожний, хто буде їсти квашене, – чи то він з осілих приходців, чи з місцевих жителів краю, – та особа буде знищена з Ізраїлевої громади. 20 Нічого заквашеного не їстимете. В усіх ваших поселеннях будете їсти опрісноки.
Мойсеϊв наказ про Пасху
21 Мойсей покликав усіх старійшин Ізраїлю та сказав їм: Ідіть і виберіть собі ягнят на ваші роди та заколіть пасху. 22 Візьміть пучок іссопу, вмочіть у кров, що в посудині, й помажте верхній та обидва бокові одвірки кров’ю, що в посудині. Ніхто з вас хай не виходить за двері своєї оселі аж до ранку. 23 ГОСПОДЬ буде проходити, уражаючи єгиптян. Він побачить кров на верхньому та на обох бокових одвірках, і промине ГОСПОДЬ ці двері. Він не дозволить губителеві ввійти у ваші домівки, щоб когось погубити. 24 Ви збережете цей наказ, як віковічну постанову для себе й для своїх дітей навіки. 25 Коли ж увійдете в край, який дасть вам ГОСПОДЬ, за Своєю обітницею, то збережете це служіння. 26 Якщо вас запитають ваші діти: Що це за служіння у вас, 27 то ви відповісте: Це – пасхальна жертва для ГОСПОДА, Який обминув домівки Ізраїлевих нащадків у Єгипті, коли уражав єгиптян, а наші оселі врятував. Люди схилились, і впали долілиць.
28 Ізраїльтяни пішли, і учинили все так, як заповів ГОСПОДЬ через Мойсея та Аарона. Так вони й зробили.
Десята кара: вигублення перворідних
29 Опівночі ГОСПОДЬ уразив кожного первістка в Єгипетському краю – від первістка фараона, який сидів на престолі, до первістка в’язня, що під вартою, – а також кожне первородне зі свійських тварин. 30 Вночі прокинувся фараон, а з ним і всі його слуги та всі єгиптяни. І зчинилося велике голосіння в усьому Єгипті, бо не було оселі, в якій не було б померлого. 31 Тієї ж ночі фараон покликав Мойсея та Аарона й сказав: Устаньте і вийдіть з-поміж мого народу ви, і всі ізраїльтяни! Ідіть, служіть ГОСПОДУ, як ви домагались! 32 Забирайте також своїх овець, і всю іншу вашу худобу, як ви хотіли. Ідіть геть, і мене благословіть.
33 Єгиптяни також квапили народ, аби без зволікань випровадити їх із краю. Інакше, – говорили вони, – всі ми загинемо! 34 Тож люди взяли зі собою навіть тісто, яке ще не вкисло. Свої діжі, загорнені у власний одяг, вони несли на плечах. 35 Ізраїльтяни зробили за словом Мойсея: випросили в єгиптян посуд срібний та посуд золотий і одяг. 36 А ГОСПОДЬ дав милість народові в очах єгиптян, і ті позичали їм, і вони обібрали єгиптян.
Вихід Ізраϊля з Єгипту
37 І вирушили Ізраїлеві нащадки від Рамсеса до Суккота – близько шестисот тисяч піших чоловіків, крім їхніх дітей. 38 Разом з ними вийшла також велика змішана група людей, і дуже багато овець та інших свійських тварин. 39 А з тіста, яке люди винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, оскільки воно не вкисло. Їх виганяли з Єгипту, тому вони не барились і навіть не приготували собі їжі.
40 Час проживання нащадків Ізраїля, який вони провели в Єгипті, становив чотириста тридцять років. 41 По закінченні чотирьохсот тридцяти років, – саме цього дня, – усі ГОСПОДНІ загони вийшли з Єгипетського краю. 42 Це була ніч пильнування для ГОСПОДА, щоб вивести їх з Єгипетського краю. Саме ця ніч, – ніч пильнування для ГОСПОДА, – стала пам’яткою для всіх ізраїльтян впродовж усіх їхніх поколінь.
Постанова про Пасху
43 Тоді ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві та Ааронові: Ось закон про Пасху. Жодний чужинець не їстиме її. 44 А кожний раб, куплений за гроші, коли обріжеш його, тоді він може їсти її. 45 Чужинець чи найманець не повинен споживати її. 46 Їсти Пасху слід лише в домі. Не можна виносити м’яса з оселі. Жодної кістки пасхального ягняти не поламаєте. 47 Уся Ізраїлева громада має виконувати це. 48 Якщо з тобою житиме приходець і побажає справити Пасху ГОСПОДУ, то спочатку має бути у нього обрізаним кожний чоловік. Тільки після цього нехай приходить і справляє її. Він вважатиметься таким, як і місцевий мешканець краю. Жодний необрізаний не сміє їсти її. 49 Закон має бути один, як для місцевого мешканця, так і для приходця, котрий поселився між вами.
50 І учинили всі Ізраїлеві нащадки так, як заповів ГОСПОДЬ через Мойсея й Аарона. Так вони і зробили. 51 Того дня ГОСПОДЬ вивів з Єгипетського краю Ізраїлевих нащадків відповідно до їхніх загонів.
1 And the LORD spake unto Moses and Aaron in the land of Egypt, saying, 2 This month shall be unto you the beginning of months: it shall be the first month of the year to you.
3 ¶ Speak ye unto all the congregation of Israel, saying, In the tenth day of this month they shall take to them every man a lamb, according to the house of their fathers, a lamb for an house: 4 And if the household be too little for the lamb, let him and his neighbour next unto his house take it according to the number of the souls; every man according to his eating shall make your count for the lamb. 5 Your lamb shall be without blemish, a male of the first year: ye shall take it out from the sheep, or from the goats: 6 And ye shall keep it up until the fourteenth day of the same month: and the whole assembly of the congregation of Israel shall kill it in the evening. 7 And they shall take of the blood, and strike it on the two side posts and on the upper door post of the houses, wherein they shall eat it. 8 And they shall eat the flesh in that night, roast with fire, and unleavened bread; and with bitter herbs they shall eat it. 9 Eat not of it raw, nor sodden at all with water, but roast with fire; his head with his legs, and with the purtenance thereof. 10 And ye shall let nothing of it remain until the morning; and that which remaineth of it until the morning ye shall burn with fire.
11 ¶ And thus shall ye eat it; with your loins girded, your shoes on your feet, and your staff in your hand; and ye shall eat it in haste: it is the LORD’s passover. 12 For I will pass through the land of Egypt this night, and will smite all the firstborn in the land of Egypt, both man and beast; and against all the gods of Egypt I will execute judgment: I am the LORD. 13 And the blood shall be to you for a token upon the houses where ye are: and when I see the blood, I will pass over you, and the plague shall not be upon you to destroy you , when I smite the land of Egypt. 14 And this day shall be unto you for a memorial; and ye shall keep it a feast to the LORD throughout your generations; ye shall keep it a feast by an ordinance for ever. 15 Seven days shall ye eat unleavened bread; even the first day ye shall put away leaven out of your houses: for whosoever eateth leavened bread from the first day until the seventh day, that soul shall be cut off from Israel. 16 And in the first day there shall be an holy convocation, and in the seventh day there shall be an holy convocation to you; no manner of work shall be done in them, save that which every man must eat, that only may be done of you. 17 And ye shall observe the feast of unleavened bread; for in this selfsame day have I brought your armies out of the land of Egypt: therefore shall ye observe this day in your generations by an ordinance for ever.
18 ¶ In the first month , on the fourteenth day of the month at even, ye shall eat unleavened bread, until the one and twentieth day of the month at even. 19 Seven days shall there be no leaven found in your houses: for whosoever eateth that which is leavened, even that soul shall be cut off from the congregation of Israel, whether he be a stranger, or born in the land. 20 Ye shall eat nothing leavened; in all your habitations shall ye eat unleavened bread.
21 ¶ Then Moses called for all the elders of Israel, and said unto them, Draw out and take you a lamb according to your families, and kill the passover. 22 And ye shall take a bunch of hyssop, and dip it in the blood that is in the bason, and strike the lintel and the two side posts with the blood that is in the bason; and none of you shall go out at the door of his house until the morning. 23 For the LORD will pass through to smite the Egyptians; and when he seeth the blood upon the lintel, and on the two side posts, the LORD will pass over the door, and will not suffer the destroyer to come in unto your houses to smite you . 24 And ye shall observe this thing for an ordinance to thee and to thy sons for ever. 25 And it shall come to pass, when ye be come to the land which the LORD will give you, according as he hath promised, that ye shall keep this service. 26 And it shall come to pass, when your children shall say unto you, What mean ye by this service? 27 That ye shall say, It is the sacrifice of the LORD’s passover, who passed over the houses of the children of Israel in Egypt, when he smote the Egyptians, and delivered our houses. And the people bowed the head and worshipped. 28 And the children of Israel went away, and did as the LORD had commanded Moses and Aaron, so did they.
29 ¶ And it came to pass, that at midnight the LORD smote all the firstborn in the land of Egypt, from the firstborn of Pharaoh that sat on his throne unto the firstborn of the captive that was in the dungeon; and all the firstborn of cattle. 30 And Pharaoh rose up in the night, he, and all his servants, and all the Egyptians; and there was a great cry in Egypt; for there was not a house where there was not one dead.
31 ¶ And he called for Moses and Aaron by night, and said, Rise up, and get you forth from among my people, both ye and the children of Israel; and go, serve the LORD, as ye have said. 32 Also take your flocks and your herds, as ye have said, and be gone; and bless me also. 33 And the Egyptians were urgent upon the people, that they might send them out of the land in haste; for they said, We be all dead men . 34 And the people took their dough before it was leavened, their kneadingtroughs being bound up in their clothes upon their shoulders. 35 And the children of Israel did according to the word of Moses; and they borrowed of the Egyptians jewels of silver, and jewels of gold, and raiment: 36 And the LORD gave the people favour in the sight of the Egyptians, so that they lent unto them such things as they required . And they spoiled the Egyptians.
37 ¶ And the children of Israel journeyed from Rameses to Succoth, about six hundred thousand on foot that were men, beside children. 38 And a mixed multitude went up also with them; and flocks, and herds, even very much cattle. 39 And they baked unleavened cakes of the dough which they brought forth out of Egypt, for it was not leavened; because they were thrust out of Egypt, and could not tarry, neither had they prepared for themselves any victual.
40 ¶ Now the sojourning of the children of Israel, who dwelt in Egypt, was four hundred and thirty years. 41 And it came to pass at the end of the four hundred and thirty years, even the selfsame day it came to pass, that all the hosts of the LORD went out from the land of Egypt. 42 It is a night to be much observed unto the LORD for bringing them out from the land of Egypt: this is that night of the LORD to be observed of all the children of Israel in their generations.
43 ¶ And the LORD said unto Moses and Aaron, This is the ordinance of the passover: There shall no stranger eat thereof: 44 But every man’s servant that is bought for money, when thou hast circumcised him, then shall he eat thereof. 45 A foreigner and an hired servant shall not eat thereof. 46 In one house shall it be eaten; thou shalt not carry forth ought of the flesh abroad out of the house; neither shall ye break a bone thereof. 47 All the congregation of Israel shall keep it. 48 And when a stranger shall sojourn with thee, and will keep the passover to the LORD, let all his males be circumcised, and then let him come near and keep it; and he shall be as one that is born in the land: for no uncircumcised person shall eat thereof. 49 One law shall be to him that is homeborn, and unto the stranger that sojourneth among you. 50 Thus did all the children of Israel; as the LORD commanded Moses and Aaron, so did they. 51 And it came to pass the selfsame day, that the LORD did bring the children of Israel out of the land of Egypt by their armies.