Брати продали Йосифа до Єгипту
1 А Яків жив на землі, де мешкав його батько, в Ханаанській землі. 2 Оце опис родоводу Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас зі своїми братами отару, а він був юнаком серед синів Білги та синів Зілпи, дружин свого батька. І приносив Йосиф погані чутки про них їхньому батькові. 3 Ізраїль же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості. І він справив Йосифу барвистий одяг. 4 Його ж брати, зауваживши, що їхній батько любить Йосифа більше, ніж усіх його братів, зненавиділи його, так що не могли з ним спокійно розмовляти.
5 Якось приснився Йосифові сон. Тож він розповів його своїм братам, і вони зненавиділи його ще більше. 6 І сказав він їм: Послухайте-но про той сон, що мені наснився. 7 Ось ми посеред поля в’яжемо снопи, і ось мій сніп піднявся і встав. І ось ваші снопи зібралися довкола і поклонилися моєму снопові. 8 І сказали йому його брати: Невже ти справді царюватимеш над нами? Невже ти дійсно над нами пануватимеш? І вони зненавиділи його ще більше через його сни та його слова.
9 І наснився йому ще один сон, і він розповів його своїм братам, кажучи: Ось наснився мені ще один сон. І ось сонце, місяць та одинадцять зірок вклонилися мені. 10 І він розповів його своєму батькові та своїм братам. І докорив йому його батько, кажучи: Що це за сон наснився тобі? Невже справді ми прийдемо, я та твоя мати, та твої брати, щоб поклонитися тобі до землі? 11 Тож його брати заздрили йому, а його батько беріг у пам’яті це слово.
12 Якось його брати пішли пасти отару свого батька в Сихем. 13 І сказав Ізраїль Йосифові: Хіба не твої брати пасуть в Сихемі? Іди, я посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я! 14 Батько сказав йому: Піди, подивися на стан своїх братів і на стан отари, і принеси мені звістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов до Сихема.
15 І зустрів його якийсь чоловік, коли він блукав по долині. І запитав його той чоловік: Що шукаєш? 16 А той відповів: Я шукаю своїх братів. Прошу, скажи мені, де вони пасуть? 17 А той чоловік відповів: Вони звідси пішли. Я чув, як вони казали: Ходімо в Дотан. Тож пішов Йосиф слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані. 18 Вони ж, побачивши його здалека, перш ніж він наблизився до них, змовилися проти нього, щоб убити його. 19 Брати говорили між собою: Он іде той володар снів. 20 Тож тепер підімо, убиймо його і вкиньмо до якоїсь ями. І скажемо: Хижий звір загриз його. Тоді побачимо, що буде з його снами. 21 І почув це Рувим, і визволив його з їхніх рук, сказавши: Не губімо його життя! 22 Не проливайте крові! Укиньте його до тієї ями, що в пустелі, а рук на нього не накладайте, – сказав їм Рувим, щоб врятувати його з їхніх рук і повернути його батькові. 23 І сталося, коли Йосиф підійшов до своїх братів, вони зірвали з Йосифа одяг його, барвистий одяг, який був на ньому, 24 узяли його і вкинули до ями. А яма та була порожня, в ній не було води.
25 Самі ж сіли поїсти хліба. І підвели свої очі, і побачили – аж ось караван ізмаїльців рухається з Гілеаду, а їхні верблюди, нав’ючені пахощами, бальзамом і миррою, ідуть, спускаючись до Єгипту. 26 І Юда запропонував своїм братам: Яка користь від того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його кров? 27 Давайте продамо його ізмаїльцям, а наша рука хай не буде на ньому, адже він наш брат, наше тіло. І брати послухалися його. 28 Коли ж проходили люди, мідіянські купці, то потягли й підняли Йосифа з ями. І продали його ізмаїльцям за двадцять срібняків. Ті ж відвели Йосифа до Єгипту.
29 І повернувся Рувим до ями, аж ось, Йосифа в ямі немає. І роздер він на собі одяг, 30 і повернувся до своїх братів, і промовив: Хлопця немає, а я – куди я піду? 31 І взяли вони одяг Йосифа і, зарізавши козла, умочили одяг у кров. 32 І відіслали барвистий одяг, і принесли його до їхнього батька зі словами: Оце ми знайшли. Упізнай же: чи це одяг твого сина, чи ні? 33 І він упізнав його, і промовив: Одяг мого сина… Хижий звір його загриз… Дійсно розшарпаний Йосиф. 34 І Яків роздер на собі одяг, покрив мішковиною свої стегна і оплакував свого сина багато днів. 35 І почали всі його сини й всі його дочки потішати його. Але він, відмовляючись потішитися, сказав: Із сумом зійду я до мого сина в шеол. І плакав за ним його батько. 36 А мідіянці продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, урядовцю фараона, начальникові охорони.
1 And Jacob dwelt in the land wherein his father was a stranger, in the land of Canaan. 2 These are the generations of Jacob. Joseph, being seventeen years old, was feeding the flock with his brethren; and the lad was with the sons of Bilhah, and with the sons of Zilpah, his father’s wives: and Joseph brought unto his father their evil report. 3 Now Israel loved Joseph more than all his children, because he was the son of his old age: and he made him a coat of many colours. 4 And when his brethren saw that their father loved him more than all his brethren, they hated him, and could not speak peaceably unto him.
5 ¶ And Joseph dreamed a dream, and he told it his brethren: and they hated him yet the more. 6 And he said unto them, Hear, I pray you, this dream which I have dreamed: 7 For, behold, we were binding sheaves in the field, and, lo, my sheaf arose, and also stood upright; and, behold, your sheaves stood round about, and made obeisance to my sheaf. 8 And his brethren said to him, Shalt thou indeed reign over us? or shalt thou indeed have dominion over us? And they hated him yet the more for his dreams, and for his words.
9 ¶ And he dreamed yet another dream, and told it his brethren, and said, Behold, I have dreamed a dream more; and, behold, the sun and the moon and the eleven stars made obeisance to me. 10 And he told it to his father, and to his brethren: and his father rebuked him, and said unto him, What is this dream that thou hast dreamed? Shall I and thy mother and thy brethren indeed come to bow down ourselves to thee to the earth? 11 And his brethren envied him; but his father observed the saying.
12 ¶ And his brethren went to feed their father’s flock in Shechem. 13 And Israel said unto Joseph, Do not thy brethren feed the flock in Shechem? come, and I will send thee unto them. And he said to him, Here am I . 14 And he said to him, Go, I pray thee, see whether it be well with thy brethren, and well with the flocks; and bring me word again. So he sent him out of the vale of Hebron, and he came to Shechem.
15 ¶ And a certain man found him, and, behold, he was wandering in the field: and the man asked him, saying, What seekest thou? 16 And he said, I seek my brethren: tell me, I pray thee, where they feed their flocks . 17 And the man said, They are departed hence; for I heard them say, Let us go to Dothan. And Joseph went after his brethren, and found them in Dothan. 18 And when they saw him afar off, even before he came near unto them, they conspired against him to slay him. 19 And they said one to another, Behold, this dreamer cometh. 20 Come now therefore, and let us slay him, and cast him into some pit, and we will say, Some evil beast hath devoured him: and we shall see what will become of his dreams. 21 And Reuben heard it , and he delivered him out of their hands; and said, Let us not kill him. 22 And Reuben said unto them, Shed no blood, but cast him into this pit that is in the wilderness, and lay no hand upon him; that he might rid him out of their hands, to deliver him to his father again.
23 ¶ And it came to pass, when Joseph was come unto his brethren, that they stript Joseph out of his coat, his coat of many colours that was on him; 24 And they took him, and cast him into a pit: and the pit was empty, there was no water in it. 25 And they sat down to eat bread: and they lifted up their eyes and looked, and, behold, a company of Ishmeelites came from Gilead with their camels bearing spicery and balm and myrrh, going to carry it down to Egypt. 26 And Judah said unto his brethren, What profit is it if we slay our brother, and conceal his blood? 27 Come, and let us sell him to the Ishmeelites, and let not our hand be upon him; for he is our brother and our flesh. And his brethren were content. 28 Then there passed by Midianites merchantmen; and they drew and lifted up Joseph out of the pit, and sold Joseph to the Ishmeelites for twenty pieces of silver: and they brought Joseph into Egypt.
29 ¶ And Reuben returned unto the pit; and, behold, Joseph was not in the pit; and he rent his clothes. 30 And he returned unto his brethren, and said, The child is not; and I, whither shall I go?
31 And they took Joseph’s coat, and killed a kid of the goats, and dipped the coat in the blood; 32 And they sent the coat of many colours, and they brought it to their father; and said, This have we found: know now whether it be thy son’s coat or no. 33 And he knew it, and said, It is my son’s coat; an evil beast hath devoured him; Joseph is without doubt rent in pieces. 34 And Jacob rent his clothes, and put sackcloth upon his loins, and mourned for his son many days. 35 And all his sons and all his daughters rose up to comfort him; but he refused to be comforted; and he said, For I will go down into the grave unto my son mourning. Thus his father wept for him. 36 And the Midianites sold him into Egypt unto Potiphar, an officer of Pharaoh’s, and captain of the guard.