Брати продали Йосифа до Єгипту
1 А Яків жив на землі, де мешкав його батько, в Ханаанській землі. 2 Оце опис родоводу Якова. Йосиф, сімнадцяти років, пас зі своїми братами отару, а він був юнаком серед синів Білги та синів Зілпи, дружин свого батька. І приносив Йосиф погані чутки про них їхньому батькові. 3 Ізраїль же любив Йосифа більше за всіх своїх синів, бо він був сином його старості. І він справив Йосифу барвистий одяг. 4 Його ж брати, зауваживши, що їхній батько любить Йосифа більше, ніж усіх його братів, зненавиділи його, так що не могли з ним спокійно розмовляти.
5 Якось приснився Йосифові сон. Тож він розповів його своїм братам, і вони зненавиділи його ще більше. 6 І сказав він їм: Послухайте-но про той сон, що мені наснився. 7 Ось ми посеред поля в’яжемо снопи, і ось мій сніп піднявся і встав. І ось ваші снопи зібралися довкола і поклонилися моєму снопові. 8 І сказали йому його брати: Невже ти справді царюватимеш над нами? Невже ти дійсно над нами пануватимеш? І вони зненавиділи його ще більше через його сни та його слова.
9 І наснився йому ще один сон, і він розповів його своїм братам, кажучи: Ось наснився мені ще один сон. І ось сонце, місяць та одинадцять зірок вклонилися мені. 10 І він розповів його своєму батькові та своїм братам. І докорив йому його батько, кажучи: Що це за сон наснився тобі? Невже справді ми прийдемо, я та твоя мати, та твої брати, щоб поклонитися тобі до землі? 11 Тож його брати заздрили йому, а його батько беріг у пам’яті це слово.
12 Якось його брати пішли пасти отару свого батька в Сихем. 13 І сказав Ізраїль Йосифові: Хіба не твої брати пасуть в Сихемі? Іди, я посилаю тебе до них. А той відповів йому: Ось я! 14 Батько сказав йому: Піди, подивися на стан своїх братів і на стан отари, і принеси мені звістку. І послав його з Хевронської долини, і той пішов до Сихема.
15 І зустрів його якийсь чоловік, коли він блукав по долині. І запитав його той чоловік: Що шукаєш? 16 А той відповів: Я шукаю своїх братів. Прошу, скажи мені, де вони пасуть? 17 А той чоловік відповів: Вони звідси пішли. Я чув, як вони казали: Ходімо в Дотан. Тож пішов Йосиф слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані. 18 Вони ж, побачивши його здалека, перш ніж він наблизився до них, змовилися проти нього, щоб убити його. 19 Брати говорили між собою: Он іде той володар снів. 20 Тож тепер підімо, убиймо його і вкиньмо до якоїсь ями. І скажемо: Хижий звір загриз його. Тоді побачимо, що буде з його снами. 21 І почув це Рувим, і визволив його з їхніх рук, сказавши: Не губімо його життя! 22 Не проливайте крові! Укиньте його до тієї ями, що в пустелі, а рук на нього не накладайте, – сказав їм Рувим, щоб врятувати його з їхніх рук і повернути його батькові. 23 І сталося, коли Йосиф підійшов до своїх братів, вони зірвали з Йосифа одяг його, барвистий одяг, який був на ньому, 24 узяли його і вкинули до ями. А яма та була порожня, в ній не було води.
25 Самі ж сіли поїсти хліба. І підвели свої очі, і побачили – аж ось караван ізмаїльців рухається з Гілеаду, а їхні верблюди, нав’ючені пахощами, бальзамом і миррою, ідуть, спускаючись до Єгипту. 26 І Юда запропонував своїм братам: Яка користь від того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його кров? 27 Давайте продамо його ізмаїльцям, а наша рука хай не буде на ньому, адже він наш брат, наше тіло. І брати послухалися його. 28 Коли ж проходили люди, мідіянські купці, то потягли й підняли Йосифа з ями. І продали його ізмаїльцям за двадцять срібняків. Ті ж відвели Йосифа до Єгипту.
29 І повернувся Рувим до ями, аж ось, Йосифа в ямі немає. І роздер він на собі одяг, 30 і повернувся до своїх братів, і промовив: Хлопця немає, а я – куди я піду? 31 І взяли вони одяг Йосифа і, зарізавши козла, умочили одяг у кров. 32 І відіслали барвистий одяг, і принесли його до їхнього батька зі словами: Оце ми знайшли. Упізнай же: чи це одяг твого сина, чи ні? 33 І він упізнав його, і промовив: Одяг мого сина… Хижий звір його загриз… Дійсно розшарпаний Йосиф. 34 І Яків роздер на собі одяг, покрив мішковиною свої стегна і оплакував свого сина багато днів. 35 І почали всі його сини й всі його дочки потішати його. Але він, відмовляючись потішитися, сказав: Із сумом зійду я до мого сина в шеол. І плакав за ним його батько. 36 А мідіянці продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, урядовцю фараона, начальникові охорони.
1 Иаков жил в земле странствования отца своего [Исаака], в земле Ханаанской. 2 Вот житие Иакова. Иосиф, семнадцати лет, пас скот [отца своего] вместе с братьями своими, будучи отроком, с сыновьями Валлы и с сыновьями Зелфы, жен отца своего. И доводил Иосиф худые о них слухи до [Израиля] отца их. 3 Израиль любил Иосифа более всех сыновей своих, потому что он был сын старости его, — и сделал ему разноцветную одежду. 4 И увидели братья его, что отец их любит его более всех братьев его; и возненавидели его и не могли говорить с ним дружелюбно. 5 И видел Иосиф сон, и рассказал [его] братьям своим: и они возненавидели его еще более. 6 Он сказал им: выслушайте сон, который я видел: 7 вот, мы вяжем снопы посреди поля; и вот, мой сноп встал и стал прямо; и вот, ваши снопы стали кругом и поклонились моему снопу. 8 И сказали ему братья его: неужели ты будешь царствовать над нами? неужели будешь владеть нами? И возненавидели его еще более за сны его и за слова его. 9 И видел он еще другой сон и рассказал его [отцу своему и] братьям своим, говоря: вот, я видел еще сон: вот, солнце и луна и одиннадцать звезд поклоняются мне. 10 И он рассказал отцу своему и братьям своим; и побранил его отец его и сказал ему: что это за сон, который ты видел? неужели я и твоя мать, и твои братья придем поклониться тебе до земли? 11 Братья его досадовали на него, а отец его заметил это слово.
12 Братья его пошли пасти скот отца своего в Сихем. 13 И сказал Израиль Иосифу: братья твои не пасут ли в Сихеме? пойди, я пошлю тебя к ним. Он отвечал ему: вот я. 14 [Израиль] сказал ему: пойди, посмотри, здоровы ли братья твои и цел ли скот, и принеси мне ответ. И послал его из долины Хевронской; и он пришел в Сихем. 15 И нашел его некто блуждающим в поле, и спросил его тот человек, говоря: чего ты ищешь? 16 Он сказал: я ищу братьев моих; скажи мне, где они пасут? 17 И сказал тот человек: они ушли отсюда, ибо я слышал, как они говорили: пойдем в Дофан. И пошел Иосиф за братьями своими и нашел их в Дофане. 18 И увидели они его издали, и прежде нежели он приблизился к ним, стали умышлять против него, чтобы убить его. 19 И сказали друг другу: вот, идет сновидец; 20 пойдем теперь, и убьем его, и бросим его в какой-нибудь ров, и скажем, что хищный зверь съел его; и увидим, что будет из его снов. 21 И услышал сие Рувим и избавил его от рук их, сказав: не убьем его. 22 И сказал им Рувим: не проливайте крови; бросьте его в ров, который в пустыне, а руки не налагайте на него. Сие говорил он [с тем намерением], чтобы избавить его от рук их и возвратить его к отцу его. 23 Когда Иосиф пришел к братьям своим, они сняли с Иосифа одежду его, одежду разноцветную, которая была на нем, 24 и взяли его и бросили его в ров; ров же тот был пуст; воды в нем не было. 25 И сели они есть хлеб, и, взглянув, увидели, вот, идет из Галаада караван Измаильтян, и верблюды их несут стираксу, бальзам и ладан: идут они отвезти это в Египет. 26 И сказал Иуда братьям своим: что пользы, если мы убьем брата нашего и скроем кровь его? 27 Пойдем, продадим его Измаильтянам, а руки наши да не будут на нем, ибо он брат наш, плоть наша. Братья его послушались, 28 и, когда проходили купцы Мадиамские, вытащили Иосифа изо рва и продали Иосифа Измаильтянам за двадцать сребренников; а они отвели Иосифа в Египет. 29 Рувим же пришел опять ко рву; и вот, нет Иосифа во рве. И разодрал он одежды свои, 30 и возвратился к братьям своим, и сказал: отрока нет, а я, куда я денусь? 31 И взяли одежду Иосифа, и закололи козла, и вымарали одежду кровью; 32 и послали разноцветную одежду, и доставили к отцу своему, и сказали: мы это нашли; посмотри, сына ли твоего эта одежда, или нет. 33 Он узнал ее и сказал: это одежда сына моего; хищный зверь съел его; верно, растерзан Иосиф. 34 И разодрал Иаков одежды свои, и возложил вретище на чресла свои, и оплакивал сына своего многие дни. 35 И собрались все сыновья его и все дочери его, чтобы утешить его; но он не хотел утешиться и сказал: с печалью сойду к сыну моему в преисподнюю. Так оплакивал его отец его. 36 Мадианитяне же продали его в Египте Потифару, царедворцу фараонову, начальнику телохранителей.