Горе законодавцям несправедливим!
1 Горе тим, котрі створюють несправедливі закони, і писарям, які пишуть жорстокі постанови,
2 позбавляючи бідних правосуддя та урізуючи права убогих Мого народу, щоби вдови ставали здобиччю, і можна було грабувати сиріт.
3 А що ви робитимете в день ваших відвідин, коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатимете по допомогу і де залишите ваші скарби?
4 Без Мене ви опинитесь серед бранців, або поляжете між убитими. Але і після всього цього не відвернеться Його гнів, і рука ГОСПОДНЯ ще простягнута.
Буде суд і над завойовниками
5 Горе Ашшурові, Ассирії – палиці Мого гніву, в руках якого кий Мого обурення!
6 Я посилаю його проти нечестивого народу, і щодо народу, на якому Мій гнів, віддаю наказ брати здобич і грабувати, а його самого топтати, як болото на дорозі.
7 Він же (Ашшур ) мислить не так, і в його серці інші задуми. Він у своїм серці вирішує спустошувати і нищити багато інших народів.
8 Він каже: Хіба усі можновладці – не царі?
9 Хіба Кално не те, що й Каркеміш, чи Хамат не те, що й Арфад, і Самарія не те, що Дамаск?
10 Так, як моя рука підкорила царства божків, де було різьблених ідолів більше, ніж у Єрусалимі та в Самарії;
11 як я зробив зі Самарією та її рукотворними кумирами , так зроблю з Єрусалимом та його ідолами.
12 Тому, коли мій Владика завершить усі Свої справи на горі Сіон і в Єрусалимі, то займеться плодами зарозумілості серця царя Ашшуру, і хвастощами слави у власних очах.
13 Бо він думає: Усе це я зробив силою своєї руки і завдяки своєму розуму, оскільки я мудрий, я пересуваю кордони народів, грабую їхні скарби, я викидаю мешканців, як витязь.
14 Моя рука сягає багатств народів, як пташиних гнізд; і як забирають залишені в них яйця, так я забрав усі землі, і не було жодного, хто поворухнув би крилом, чи відкрив рота і пискнув.
15 Але хіба сокира величається перед тим, хто нею рубає? Хіба пила вихваляється перед тим, хто нею працює? Це схоже, якби палиця розмахувала б тим, хто її піднімає, або кий підносив би того, хто не є деревом.
16 Тому мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот, пошле сухоти на всіх його вгодованих, і під його славою спалахне вогонь, немов полум’я пожежі.
17 Світло Ізраїлю стане вогнем, а його Святий – полум’ям, яке спалить, пожираючи його терен та колючий чагарник в один день.
18 Він дощенту, з душею і тілом, знищить славу його лісу та його саду, і він чахнутиме, як хворий на сухоти .
19 А залишок дерев його лісу буде таким нечисленним, що навіть дитина їх порахує.
А останок Ізраїлю навернеться
20 Того дня станеться так, що залишок Ізраїлю і врятовані з дому Якова, більше не покладатимуться на тих, хто їх б’є, але в правді будуть покладатися на ГОСПОДА, Святого Ізраїлевого.
21 Залишок навернеться, залишок Якова, – до Всемогутнього Бога.
22 Бо хоча б твого народу, Ізраїлю, було, як морського піску, лише його залишок навернеться. Загибель визначена вищою справедливістю.
23 Адже визначену загибель звершує мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот по всій землі.
24 Тому так говорить мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот: Народе Мій, який мешкаєш на Сіоні, не бійся ассирійців! Вони вдарять тебе палицею і піднімуть на тебе кия, як в давнину, Єгипет.
25 Але вже зовсім недовго, і Моє обурення припиниться, а Мій гнів обернеться на їхнє знищення.
26 ГОСПОДЬ Саваот підійме на них батога, як під час знищення Мідіяна біля скелі Ореба, і як Він підняв Свого жезла над морем проти Єгипту.
27 У той час станеться таке: його (Ассирії ) тягар буде знятий з твоїх плечей, і його ярмо – з твоєї шиї. Ярмо розпадеться через достаток.
28 Він іде на Аят, переходить через Міґрон і залишає свій військовий обоз у Міхмасі.
29 Переходять ущелину і в Ґеві будуть ночувати; затремтіла Рама, з Гіви Саулової розбігаються.
30 Заголоси ти, о, дочко Ґалліма, почуй Лаіше, нещасний Анатоте.
31 Порозбігалися з Мадмени, а ті, що живуть у Ґевімі, шукають схованки.
32 Ще день стоятиме в Нові, погрозить своєю рукою горі, дочці Сіону, та єрусалимському пагорбу.
33 Але Владика, ГОСПОДЬ Саваот, потужною силою повідтинає галузки; і буйні з них будуть зрубані, навіть найвищі будуть повалені.
34 Він вирубає лісові хащі залізом, і впаде Ліван від Всемогутнього.
1 Горе тем, которые постановляют несправедливые законы и пишут жестокие решения, 2 чтобы устранить бедных от правосудия и похитить права у малосильных из народа Моего, чтобы вдов сделать добычею своею и ограбить сирот. 3 И что вы будете делать в день посещения, когда придет гибель издалека? К кому прибегнете за помощью? И где оставите богатство ваше? 4 Без Меня согнутся между узниками и падут между убитыми. При всем этом не отвратится гнев Его, и рука Его еще простерта. 5 О, Ассур, жезл гнева Моего! и бич в руке его — Мое негодование! 6 Я пошлю его против народа нечестивого и против народа гнева Моего, дам ему повеление ограбить грабежом и добыть добычу и попирать его, как грязь на улицах. 7 Но он не так подумает и не так помыслит сердце его; у него будет на сердце — разорить и истребить немало народов. 8 Ибо он скажет: «не все ли цари князья мои? 9 Халне не то же ли, что Кархемис? Емаф не то же ли, что Арпад? Самария не то же ли, что Дамаск? 10 Так как рука моя овладела царствами идольскими, в которых кумиров более, нежели в Иерусалиме и Самарии, — 11 то не сделаю ли того же с Иерусалимом и изваяниями его, что сделал с Самариею и идолами ее?» 12 И будет, когда Господь совершит все Свое дело на горе Сионе и в Иерусалиме, скажет: посмотрю на успех надменного сердца царя Ассирийского и на тщеславие высоко поднятых глаз его. 13 Он говорит: «силою руки моей и моею мудростью я сделал это, потому что я умен: и переставляю пределы народов, и расхищаю сокровища их, и низвергаю с престолов, как исполин; 14 и рука моя захватила богатство народов, как гнезда; и как забирают оставленные в них яйца, так забрал я всю землю, и никто не пошевелил крылом, и не открыл рта, и не пискнул». 15 Величается ли секира пред тем, кто рубит ею? Пила гордится ли пред тем, кто двигает ее? Как будто жезл восстает против того, кто поднимает его; как будто палка поднимается на того, кто не дерево! 16 За то Господь, Господь Саваоф, пошлет чахлость на тучных его, и между знаменитыми его возжет пламя, как пламя огня. 17 Свет Израиля будет огнем, и Святый его — пламенем, которое сожжет и пожрет терны его и волчцы его в один день; 18 и славный лес его и сад его, от души до тела, истребит; и он будет, как чахлый умирающий. 19 И остаток дерев леса его так будет малочислен, что дитя в состоянии будет сделать опись.
20 И будет в тот день: остаток Израиля и спасшиеся из дома Иакова не будут более полагаться на того, кто поразил их, но возложат упование на Господа, Святаго Израилева, чистосердечно. 21 Остаток обратится, остаток Иакова — к Богу сильному. 22 Ибо, хотя бы народа у тебя, Израиль, было столько, сколько песку морского, только остаток его обратится; истребление определено изобилующею правдою; 23 ибо определенное истребление совершит Господь, Господь Саваоф, во всей земле. 24 Посему так говорит Господь, Господь Саваоф: народ Мой, живущий на Сионе! не бойся Ассура. Он поразит тебя жезлом и трость свою поднимет на тебя, как Египет. 25 Еще немного, очень немного, и пройдет Мое негодование, и ярость Моя обратится на истребление их. 26 И поднимет Господь Саваоф бич на него, как во время поражения Мадиама у скалы Орива, или как простер на море жезл, и поднимет его, как на Египет. 27 И будет в тот день: снимется с рамен твоих бремя его, и ярмо его — с шеи твоей; и распадется ярмо от тука. 28 Он идет на Аиаф, проходит Мигрон, в Михмасе складывает свои запасы. 29 Проходят теснины; в Геве ночлег их; Рама трясется; Гива Саулова разбежалась. 30 Вой голосом твоим, дочь Галима; пусть услышит тебя Лаис, бедный Анафоф! 31 Мадмена разбежалась, жители Гевима спешат уходить. 32 Еще день простоит он в Нове; грозит рукою своею горе Сиону, холму Иерусалимскому. 33 Вот, Господь, Господь Саваоф, страшною силою сорвет ветви дерев, и величающиеся ростом будут срублены, высокие — повержены на землю. 34 И посечет чащу леса железом, и Ливан падет от Всемогущего.