Чудо з горням оливи
1 Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував ГОСПОДА. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!
2 Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.
3 Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, – в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.
4 А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.
5 Отже, жінка пішла від нього, й так зробила , – вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд , а вона наливала олію .
6 Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.
7 Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…
Воскресіння сина шунамійки
8 Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли він там проходив, то заходив, аби там підживитись.
9 Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.
10 Давай влаштуємо окрему невеличку горішню світлицю, поставимо там для нього ліжко, стіл, стілець та свічник. Тож, коли він приходитиме до нас, заходитиме туди.
11 Одного разу, коли він прийшов туди, то зайшов до горішньої світлиці і приліг там.
12 Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.
13 Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.
14 Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.
15 Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.
16 Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!
17 Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які провістив їй Єлисей.
18 Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.
19 За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.
20 І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.
21 Вона піднялась наверх будинку , поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері , й вийшла.
22 Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного зі слуг і одну ослицю, – я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.
23 А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!
24 Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!
25 Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!
26 Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.
27 Коли ж вона на горі наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а ГОСПОДЬ чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!
28 Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?
29 Тоді він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш , то поклади мою палицю на обличчя дитини.
30 Але матір сказала: Як живий ГОСПОДЬ, і як живий ти, – я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.
31 Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!
32 Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.
33 Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися ГОСПОДУ.
34 Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла зігрілося тіло дитини.
35 Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.
36 Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.
37 Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла...
Чудесне нагодування ста чоловік
38 А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!
39 Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів , а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.
40 Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.
41 І сказав Єлисей : Візьміть борошна і киньте до казана. Тоді промовив: Наливай людям, і нехай їдять. І не було вже в казані нічого шкідливого.
42 Якось прийшов чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка хлібні первоплоди: двадцять ячмінних хлібів і зерно в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять!
43 Проте його слуга сказав: Як я покладу це перед сотнею людей? І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять, бо так говорить ГОСПОДЬ: Їстимуть і залишиться!
44 І той поклав перед ними, і вони поїли і залишилося, за словом ГОСПОДНІМ.
Чудо з горням оливи
1 Якось жінка, вдовиця одного з пророчих учнів, звернулась до Єлисея, волаючи: Твій слуга, мій чоловік, помер! А ти пам’ятаєш, що твій слуга шанував ГОСПОДА. Але тепер прийшов позикодавець, аби забрати собі в рабство двох моїх синів!
2 Єлисей сказав до неї: Чим я міг би тобі допомогти? Скажи мені, що є в тебе в домі? Вона ж відповіла: Немає у твоєї слугині в домі нічого, крім глечика з олією.
3 Тоді він сказав: Йди, і напозичай собі посуду деінде, – в усіх твоїх сусідів, назбирай собі якомога більше порожнього посуду.
4 А коли повернешся, замкни за собою і за своїми синами двері, та наливай у весь цей посуд олію, відставляючи кожен наповнений.
5 Отже, жінка пішла від нього, й так зробила , – вона замкнула за собою й за своїми синами двері; вони їй подавали посуд , а вона наливала олію .
6 Сталося так: коли весь посуд був повний, вона попросила свого сина, аби подав наступну посудину, але він відповів їй: Немає більше порожнього посуду! І олія враз перестала текти.
7 Після цього вона пішла й повідомила про все Божому чоловікові. А він сказав: Повертайся, продай олію і заплати свої борги, а з того, що залишиться, будеш жити сама та твої сини…
Воскресіння сина шунамійки
8 Якось Єлисей проходив через Шунам. Там проживала славнозвісна жінка, яка дуже просила, аби він зайшов пообідати. З того часу, коли він там проходив, то заходив, аби там підживитись.
9 Якось вона запропонувала своєму чоловікові: Ось я переконалась, що чоловік, який постійно проходить біля нас, є святою Божою людиною.
10 Давай влаштуємо окрему невеличку горішню світлицю, поставимо там для нього ліжко, стіл, стілець та свічник. Тож, коли він приходитиме до нас, заходитиме туди.
11 Одного разу, коли він прийшов туди, то зайшов до горішньої світлиці і приліг там.
12 Він сказав до свого слуги Ґехазія: Поклич, будь ласка, цю шунамійку. І коли той покликав її, і вона з’явилась перед ним.
13 Тоді Єлисей доручив Ґехазію з нею поговорити й запитати: Оце ти так старанно піклуєшся про нас. Чим можна було би тобі віддячити? Може замовити про тебе якесь слово перед царем, або перед воєначальником? Вона ж відповіла: Не треба, адже я мешкаю серед свого народу.
14 Проте Єлисей продовжував розмірковувати, що все ж таки можна було би для неї зробити? Тоді Ґехазій запропонував: У неї немає сина, а її чоловік уже в похилому віці.
15 Тоді Єлисей попросив ще раз її покликати. І коли Ґехазій її покликав, вона показалась у дверях.
16 Єлисей сказав їй: Через рік, о цій самій порі, ти забавлятимеш власного сина! Вона ж заперечила: Ні, мій добродію, чоловіче Божий, не обманюй твоєї слугині!
17 Проте та жінка завагітніла, і якраз через рік в означений час народила сина, які провістив їй Єлисей.
18 Коли ж хлопчик підріс, то якогось дня він пішов зі своїм батьком до женців.
19 За якийсь час він почав скаржитись своєму батькові: Ой, моя голова! Болить голова! Батько звелів слузі, аби той заніс його до матері хлопчика.
20 І коли той заніс хлопчину до його матері, він до полудня сидів на її колінах, після чого помер.
21 Вона піднялась наверх будинку , поклала хлоп’ятко на ліжко Божого чоловіка, зачинила двері , й вийшла.
22 Вона покликала свого чоловіка й сказала: Пришли мені, прошу, одного зі слуг і одну ослицю, – я поспішу до Божого чоловіка, й негайно повернусь.
23 А чоловік сказав: Чому ти вирішила сьогодні йти до нього, адже зараз не новомісяччя й не субота!? Вона ж сказала: Дай мені спокій!
24 Осідлавши ослицю, вона сказала своєму слузі: Швидше вирушай і не зупиняйся під час їзди, поки я тобі не скажу!
25 Отже, вони вирушили й прибули на гору Кармель до Божого чоловіка. Так сталося, що коли Божий чоловік здалеку її побачив, то промовив до свого слуги Ґехазія: Та це ж шунамійка!
26 Тож побіжи негайно їй назустріч і запитай її: Чи все гаразд з тобою? Чи все добре з чоловіком? Чи все добре з дитиною? Вона ж відповіла: Все гаразд.
27 Коли ж вона на горі наблизилась до Божого чоловіка, то, впавши, вхопилась за його ноги. Ґехазій же підійшов, аби її відсунути, але Божий чоловік сказав: Облиш її, адже в неї якесь горе, а ГОСПОДЬ чомусь це приховав від мене, й не повідомив мені!
28 Вона ж говорила: Хіба я просила мого добродія про сина? Хіба я тобі не казала: Не обманюй мене?
29 Тоді він сказав до Ґехазія: Підпережись і візьми у свою руку мою палицю, і швидше йди. Навіть якщо когось зустрінеш, то не вітайся з ним, а якщо хтось вітатиме тебе, то не відповідай нікому! Коли прийдеш , то поклади мою палицю на обличчя дитини.
30 Але матір сказала: Як живий ГОСПОДЬ, і як живий ти, – я не відступлю від тебе! Тому він піднявся і пішов за нею.
31 Ґехазій же випередив їх і поклав палицю на обличчя хлопчини, але той не відізвався, і не виявляв жодних ознак життя. Ґехазій повернувся, й зустрівшись з Єлисеєм, усе йому розповів, сказавши: Дитина не пробудилась!
32 Тому Єлисей, увійшовши в кімнату, побачив мертвого хлопчика, що лежав на його ліжку.
33 Коли він увійшов, то замкнув за собою двері, так що їх залишилось двоє, й почав молитися ГОСПОДУ.
34 Вставши, він розпростерся над дитиною, й притулив свої губи до його губ, свої очі скерував на його очі, свої долоні приклав до його долонь і так притулився до нього, що від його тіла зігрілося тіло дитини.
35 Потім він піднявся, походив по кімнаті в один бік і назад, знову нахилився над тілом дитини; хлопчик сім раз чхнув, й відкрив свої оченята.
36 Єлисей покликав Ґехазія і сказав: Поклич сюди шунамійку! Він покликав її. І коли вона увійшла, він сказав: Візьми свого сина.
37 Підійшовши, вона впала йому до ніг, й поклонилась долілиць, після чого взяла свого хлопчика й вийшла...
Чудесне нагодування ста чоловік
38 А Єлисей повернувся у Ґілґал. У тому краю якраз лютував голод. Одного разу, коли пророчі учні сиділи перед ним, він промовив до свого слуги: Постав на вогонь великого казана й приготуй їжу пророчим учням!
39 Один з них вийшов у поле, щоб назбирати зелені, і, натрапивши на якусь витку рослину, зібрав з неї повний поділ плаща диких плодів , а, повернувшись, покришив їх у казан з їжею, хоч ніхто не знав, що це за плоди.
40 Після цього наливали, аби чоловіки їли. Але ледве вони скуштували ту їжу, закричали, говорячи: Чоловіче Божий, у казані смерть! І не могли того їсти.
41 І сказав Єлисей : Візьміть борошна і киньте до казана. Тоді промовив: Наливай людям, і нехай їдять. І не було вже в казані нічого шкідливого.
42 Якось прийшов чоловік із Баал-Шаліши, й приніс для Божого чоловіка хлібні первоплоди: двадцять ячмінних хлібів і зерно в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять!
43 Проте його слуга сказав: Як я покладу це перед сотнею людей? І сказав Єлисей : Дай людям, і нехай їдять, бо так говорить ГОСПОДЬ: Їстимуть і залишиться!
44 І той поклав перед ними, і вони поїли і залишилося, за словом ГОСПОДНІМ.