Суддя Отніϊл та Егуд
1 А оце ті народи, які залишив ГОСПОДЬ в Ханаанській землі , аби через них випробувати Ізраїль, – усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані, 2 і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було. 3 Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть на горі Ліван, – від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат. 4 Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНІХ Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея. 5 Тому ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців. 6 Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
7 Таким чином ізраїльтяни творили злочин перед ГОСПОДОМ, – забувши про ГОСПОДА, свого Бога, вони служили Ваалам і ашерам. 8 Тоді запалав ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, царя Арам-Нагараїма . Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років. 9 Коли ж ізраїльтяни заголосили до ГОСПОДА про допомогу , ГОСПОДЬ підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, – Отніїла, сина Кеназа, – молодшого брата Халева. 10 На ньому був ГОСПОДНІЙ Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й ГОСПОДЬ віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл ) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом. 11 Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
12 і діти Ізраїля продовжували робити зло перед ГОСПОДОМ. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед ГОСПОДОМ, то ГОСПОДЬ дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем. 13 Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон ). 14 Після цього ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15 Тоді ізраїльтяни знову заголосили до ГОСПОДА про допомогу , й ГОСПОДЬ дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, – чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша ). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону. 16 Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем на своє праве стегно. 17 Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною. 18 Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину, 19 а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону : Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо ! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього. 20 Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. І той підвівся з трону. 21 Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був на його правому стегні, і встромив йому в живіт, 22 так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця. 23 Тоді Егуд вийшов до передпокою, зачинив за собою двері горішньої світлиці і замкнув.
24 Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої світлиці замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби. 25 Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому той не відчиняє дверей горішньої світлиці. Тоді взяли ключ і відчинили, – аж ось їхній володар лежить на підлозі мертвий!
26 За той час , поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі . 27 Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі Ізраїлевих нащадків. 28 Він (Егуд ) видав клич: Поспішайте за мною, адже ГОСПОДЬ видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити. 29 За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, – усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік. 30 Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
31 Після нього (Егуда ) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.
Суддя Отніϊл та Егуд
1 А оце ті народи, які залишив ГОСПОДЬ в Ханаанській землі , аби через них випробувати Ізраїль, – усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані, 2 і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було. 3 Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть на горі Ліван, – від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат. 4 Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНІХ Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея. 5 Тому ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців. 6 Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
7 Таким чином ізраїльтяни творили злочин перед ГОСПОДОМ, – забувши про ГОСПОДА, свого Бога, вони служили Ваалам і ашерам. 8 Тоді запалав ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, царя Арам-Нагараїма . Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років. 9 Коли ж ізраїльтяни заголосили до ГОСПОДА про допомогу , ГОСПОДЬ підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, – Отніїла, сина Кеназа, – молодшого брата Халева. 10 На ньому був ГОСПОДНІЙ Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й ГОСПОДЬ віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл ) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом. 11 Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
12 і діти Ізраїля продовжували робити зло перед ГОСПОДОМ. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед ГОСПОДОМ, то ГОСПОДЬ дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем. 13 Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон ). 14 Після цього ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15 Тоді ізраїльтяни знову заголосили до ГОСПОДА про допомогу , й ГОСПОДЬ дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, – чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша ). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону. 16 Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем на своє праве стегно. 17 Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною. 18 Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину, 19 а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону : Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо ! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього. 20 Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. І той підвівся з трону. 21 Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був на його правому стегні, і встромив йому в живіт, 22 так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця. 23 Тоді Егуд вийшов до передпокою, зачинив за собою двері горішньої світлиці і замкнув.
24 Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої світлиці замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби. 25 Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому той не відчиняє дверей горішньої світлиці. Тоді взяли ключ і відчинили, – аж ось їхній володар лежить на підлозі мертвий!
26 За той час , поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі . 27 Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі Ізраїлевих нащадків. 28 Він (Егуд ) видав клич: Поспішайте за мною, адже ГОСПОДЬ видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити. 29 За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, – усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік. 30 Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
31 Після нього (Егуда ) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.