Горе законодавцям несправедливим!
1 Горе тим, котрі створюють несправедливі закони, і писарям, які пишуть жорстокі постанови,
2 позбавляючи бідних правосуддя та урізуючи права убогих Мого народу, щоби вдови ставали здобиччю, і можна було грабувати сиріт.
3 А що ви робитимете в день ваших відвідин, коли нагряне на вас погибель здалеку? До кого втікатимете по допомогу і де залишите ваші скарби?
4 Без Мене ви опинитесь серед бранців, або поляжете між убитими. Але і після всього цього не відвернеться Його гнів, і рука ГОСПОДНЯ ще простягнута.
Буде суд і над завойовниками
5 Горе Ашшурові, Ассирії – палиці Мого гніву, в руках якого кий Мого обурення!
6 Я посилаю його проти нечестивого народу, і щодо народу, на якому Мій гнів, віддаю наказ брати здобич і грабувати, а його самого топтати, як болото на дорозі.
7 Він же (Ашшур ) мислить не так, і в його серці інші задуми. Він у своїм серці вирішує спустошувати і нищити багато інших народів.
8 Він каже: Хіба усі можновладці – не царі?
9 Хіба Кално не те, що й Каркеміш, чи Хамат не те, що й Арфад, і Самарія не те, що Дамаск?
10 Так, як моя рука підкорила царства божків, де було різьблених ідолів більше, ніж у Єрусалимі та в Самарії;
11 як я зробив зі Самарією та її рукотворними кумирами , так зроблю з Єрусалимом та його ідолами.
12 Тому, коли мій Владика завершить усі Свої справи на горі Сіон і в Єрусалимі, то займеться плодами зарозумілості серця царя Ашшуру, і хвастощами слави у власних очах.
13 Бо він думає: Усе це я зробив силою своєї руки і завдяки своєму розуму, оскільки я мудрий, я пересуваю кордони народів, грабую їхні скарби, я викидаю мешканців, як витязь.
14 Моя рука сягає багатств народів, як пташиних гнізд; і як забирають залишені в них яйця, так я забрав усі землі, і не було жодного, хто поворухнув би крилом, чи відкрив рота і пискнув.
15 Але хіба сокира величається перед тим, хто нею рубає? Хіба пила вихваляється перед тим, хто нею працює? Це схоже, якби палиця розмахувала б тим, хто її піднімає, або кий підносив би того, хто не є деревом.
16 Тому мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот, пошле сухоти на всіх його вгодованих, і під його славою спалахне вогонь, немов полум’я пожежі.
17 Світло Ізраїлю стане вогнем, а його Святий – полум’ям, яке спалить, пожираючи його терен та колючий чагарник в один день.
18 Він дощенту, з душею і тілом, знищить славу його лісу та його саду, і він чахнутиме, як хворий на сухоти .
19 А залишок дерев його лісу буде таким нечисленним, що навіть дитина їх порахує.
А останок Ізраїлю навернеться
20 Того дня станеться так, що залишок Ізраїлю і врятовані з дому Якова, більше не покладатимуться на тих, хто їх б’є, але в правді будуть покладатися на ГОСПОДА, Святого Ізраїлевого.
21 Залишок навернеться, залишок Якова, – до Всемогутнього Бога.
22 Бо хоча б твого народу, Ізраїлю, було, як морського піску, лише його залишок навернеться. Загибель визначена вищою справедливістю.
23 Адже визначену загибель звершує мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот по всій землі.
24 Тому так говорить мій Владика, ГОСПОДЬ Саваот: Народе Мій, який мешкаєш на Сіоні, не бійся ассирійців! Вони вдарять тебе палицею і піднімуть на тебе кия, як в давнину, Єгипет.
25 Але вже зовсім недовго, і Моє обурення припиниться, а Мій гнів обернеться на їхнє знищення.
26 ГОСПОДЬ Саваот підійме на них батога, як під час знищення Мідіяна біля скелі Ореба, і як Він підняв Свого жезла над морем проти Єгипту.
27 У той час станеться таке: його (Ассирії ) тягар буде знятий з твоїх плечей, і його ярмо – з твоєї шиї. Ярмо розпадеться через достаток.
28 Він іде на Аят, переходить через Міґрон і залишає свій військовий обоз у Міхмасі.
29 Переходять ущелину і в Ґеві будуть ночувати; затремтіла Рама, з Гіви Саулової розбігаються.
30 Заголоси ти, о, дочко Ґалліма, почуй Лаіше, нещасний Анатоте.
31 Порозбігалися з Мадмени, а ті, що живуть у Ґевімі, шукають схованки.
32 Ще день стоятиме в Нові, погрозить своєю рукою горі, дочці Сіону, та єрусалимському пагорбу.
33 Але Владика, ГОСПОДЬ Саваот, потужною силою повідтинає галузки; і буйні з них будуть зрубані, навіть найвищі будуть повалені.
34 Він вирубає лісові хащі залізом, і впаде Ліван від Всемогутнього.
Горе законодавцям несправедливим!
1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
2 щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт…
3 А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, — до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
4 Нічого не лишиться тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними… При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!..
Буде суд і над завойовниками
5 Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його — це пересердя Моє!
6 На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його — щоб немало народів понищити та погубити!
8 Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
10 Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
11 то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
12 І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже : Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я‑бо розумний, — і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, і як сильний, скидаю пануючих!
14 І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, і як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, — і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав…
15 Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
16 Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою — полум’я буде палати, немовби пожар!
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — полум’ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
18 І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий, —
19 і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
А останок Ізраїля навернеться
20 І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б’є їх, — й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
21 Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
22 Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибель призначена є, щоб виповнилась справедливість,
23 бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
24 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
25 Бо мало ще, трохи побуде , — та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
26 І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
27 І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з‑над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
28 Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
29 Перейдуть провалля, Гева — ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів’а.
30 Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
31 Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають…
32 Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
33 Ось Господь, Бог Саваот, відтинає галузки застрашальною силою, — і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
34 І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ливан упаде від Могутнього!