Притча про виноградника
1 Заспіваю моєму Улюбленому пісню мого Улюбленого про Його виноградник. В мого Улюбленого був виноградник у родючому місці на схилі гори.
2 Він перекопав його, очистив його від каміння і засадив його добірною виноградною лозою: побудував посеред нього башту і викопав у ньому чавило . Він очікував, що вона родитиме хороші грона винограду, а вона вродила дикі ягоди.
3 Тепер же ви, мешканці Єрусалима і мужі Юди, розсудіть між Мною і між Моїм виноградником.
4 Що ще Я мав би зробити для Мого виноградника, чого Я для нього не зробив? Чому ж, коли Я чекав, що він принесе добрий виноград, а він вродив дикі ягоди?
5 Отже, тепер Я сповіщу вам, що зроблю з Моїм виноградником. Заберу його огорожу, і нехай його нищать; зруйную його стіну, і його топтатимуть, –
6 залишу його на спустошення. Його не будуть ні обрізувати, ні обкопувати, і він заросте терниною і будяками. А ще Я накажу хмарам, щоб не зрошували його дощем.
7 Виноградник ГОСПОДА Саваота – це дім Ізраїля, і народ Юди – Його улюблені саджанці. Він сподівався правосуддя, – а тут кровопролиття, справедливості, – а ось волання.
Горе несправедливим
8 Горе тим, що прилучають дім до дому, приєднують поле до поля, так що іншим немає місця, так ніби ви одні поселені на землі.
9 До мого слуху долинув голос ГОСПОДА Саваота: Через те багато домів опустіють, – великі гарні оселі залишаться без мешканців.
10 Бо десять акрів виноградника дадуть лише один бат, а хомер посіяного вродить тільки ефу.
11 Горе тим, котрі зі самого ранку шукають п’янких напоїв, і до пізнього вечора розпалюються вином!
12 На їхніх бенкетах є арфа, цитра, тимпан, сопілка і, звичайно, вино, тоді як на Господні діяння не вважають, і про діла Його рук не думають.
13 Тому Мій народ піде в полон несподівано; його можновладці голодуватимуть, а чимало його громадян умліватимуть від спраги.
14 Тому шеол вже розширився і понад міру відкрив свою пащу; туди зійде його (народу ) велич, безліч його багатств, його галас і все, що їх веселить.
15 Так буде впокорена людина, буде принижений чоловік, і опустяться очі гордих.
16 А ГОСПОДЬ Саваот буде піднесений через суд, і Святий Бог виявить Свою святість у справедливості.
17 І будуть пастися вівці, як на своєму пасовиську, і чужинці їстимуть залишене після спустошення багатих.
18 Горе тим, котрі тягнуть за собою гріхи, наче шнурами марноти, і беззаконня, – наче воли, мотузками воза,
19 і при цьому, іронізуючи, кажуть: Нехай поспішить, пришвидшить Своє діло, аби ми його побачили; нехай наблизиться Святий Ізраїлів зі Своїм задумом, щоб ми Його пізнали!
20 Горе тим, котрі зло величають добром, а добро – злом; котрі темряву вважають світлом, а світло – темрявою; котрі гірке називають солодким, а солодке – гірким.
21 Горе тим, хто мудрий у своїх очах і розумний перед самим собою.
22 Горе тим, котрі хоробрі пити вино, й могутні у виготовленні міцних напоїв;
23 котрі за хабарі виправдовують винуватого, а невинному відмовляють у справедливості.
24 Тому, як вогонь пожирає солому, і полум’я нищить стерню, так зітліє, наче порох, і їхній корінь, а їхній цвіт розвіється, як курява. Адже вони відкинули Закон ГОСПОДА Саваота і знехтували словом Святого Ізраїлевого.
25 Через те запалав ГОСПОДЬ гнівом на Свій народ. Він простягнув проти нього Свою руку й вдарив його так, що затремтіли гори, а їхні трупи лежали, наче гній, на вулицях. І при всьому цьому Його гнів не припинився, а Його рука залишається простягнутою.
26 Тож Він підніме стяг у напрямку далекого народу, покличе його посвистом від країв землі, і той легко та швидко прибуде.
27 Немає з-посеред нього жодного втомленого, ні того хто спотикався б; ніхто не задрімає і не засне. Не ослабиться пояс на його крижах, і ремінці його взуття не порвуться.
28 Його стріли нагострені, і всі його луки натягнуті; копита його коней немов кремінь, а його колеса – наче вихор.
29 Його ричання, ніби лев’яче, – він ричить, як левчук. З риком, він хапає здобич, несе її, і немає того, хто міг би врятувати!
30 Того дня він ричатиме над нею (здобиччю ), наче ревіння моря. Якщо подивитись на землю, то там – непроглядна темрява; навіть світло померкло в темних хмарах.
Притча про виноградника
1 Заспіваю ж я вам про Сво- го Улюбленого пісню любовну про Його виноградника! На плодючому версі гори виноградника мав був Мій Приятель.
2 І обкопав Він його, й від каміння очистив його, і виноградом добірним його засадив, і башту поставив посеред його, і витесав у ньому чавило, і чекав, що родитиме він виноград, — та він уродив дикі ягоди!
3 Тепер же ти, єрусалимський мешканче та мужу юдейський, розсудіть‑но між Мною й Моїм виноградником:
4 що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але Я не зробив того в ньому? Чому Я чекав, що родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди?
5 А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого виноградника: живопліт його викину, і він буде на знищення, горожу його розвалю, і він на потоптання буде,
6 зроблю Я загубу йому, — він не буде обтинаний ані підсапуваний, — і виросте терня й будяччя на ньому , а хмарам звелю, щоб дощу не давали на нього!
7 Бо виноградник Господа Саваота — то Ізраїлів дім, а муж Юди — коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя, та ось кроволиття, сподівавсь справедливости Він, та ось зойк…
Горе несправедливим
8 Горе тим, що долучують дома до дому, а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших , так ніби самі сидите серед краю!
9 В мої уші сказав був Господь Саваот: Направду, — багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них .
10 Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.
11 Горе тим, що встають рано‑вранці і женуть за напоєм п’янким, і тривають при нім аж до вечора, щоб вином розпалятись!
12 І сталася цитра та арфа, бубон та сопілка й вино — за їхню гулянку, а на діло Господнє не дивляться, не вбачають Його чину рук.
13 Тому піде народ Мій на вигнання непередбачено, і вельможі його голодуватимуть, а натовп його — висохне з прагнення…
14 Тому‑то розширив шеол пожадливість свою і безмірно розкрив свою пащу, і зійде до нього його пишнота, і його натовп, і гуркіт його, й ті, що тішаться в ньому.
15 І людина понижиться, і упокориться муж, а очі високих поникнуть,
16 а Господь Саваот возвеличиться в суді, і Бог Святий виявить святість Свою в справедливості!
17 І пастися будуть овечки, немовби на луці своїй, а зоставлене з ситих чужі поїдять.
18 Горе тим, що вину притягають до себе шнурами марноти, а гріх — як мотуззям від воза,
19 та кажуть: “Хай квапиться Він, хай принаглить Свій чин, щоб ми бачили, а постанова Святого Ізраїлевого хай наблизиться і нехай прийде — і пізнаємо ми!”
20 Горе тим, що зло називають добром, а добро — злом, що ставлять темноту за світло, а світло — за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке — за гірке!
21 Горе мудрим у власних очах та розумним перед собою самим!
22 Горе тим, що хоробрі винце попивати, і силачі на мішання п’янкого напою,
23 що несправедливого чинять в суді за хабар справедливим, а праведність праведного усувають від нього…
24 Тому, як огненний язик пожирає стерню, а від полум’я никне трава, — отак спорохнявіє корінь у них, і рознесеться їхній цвіт, немов курява, бо від себе відкинули Закон Господа Саваота, і знехтували вони слово Святого Ізраїлевого!
25 Тому запалився гнів Господа на народ Його, і на нього Він витягнув руку Свою, — та й уразив його: і захиталися гори, і сталось їхнього трупу, як сміття серед вулиць!.. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!
26 І підійме прапора народу здалека, і засвище йому з кінця краю, і прийде він хутко та легко, —
27 немає між ними утомленого та такого, який би спіткнувся! Не дрімає ніхто і не спить, а пояс із стегон його не здіймається та не зривається шнур при взутті його.
28 Його стріли погострені, і всі луки його понатягувані. Копита у коней його немов кремінь вважаються, а колеса його — немов вихор.
29 Його рик — як левиці, і він заричить, немов ті левчуки, і він загарчить, і здобич ухопить, і її понесе, — і ніхто не врятує!
30 І на нього ревітиме він того дня, як те море реве… І погляне на землю, а там густа темрява, і світло померкло у хмарах її…